Історик і журналіст Олександр Зінченко у соцмережах затаврував ганьбою польську сторону, яка спаплюжила пам’ятник полеглим воїнам УПА. Тому справа історичної спадщини двох народів справді потребує паритетного та виваженого підходу.
Фальсифікація написів могилі гори Монастир у Люблінському воєводстві РП зруйнувало довіру між Києвом і Варшавою у 2020 році. Про це колишній міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутовіч написав про це нещодавно у газеті Rzeczpospolita:
«Є таємницею Полішинеля, що насамперед ідеться про відновлення пам’ятника українських солдатів на горі Монастир. Цей пам’ятник, встановлений легально за гроші польського платника податків, був знищений невідомими. Президент Володимир Зеленський погодив із Президентом Анджеєм Дудою, що буде він відновлений перед переговорами в Києві в жовтню 2020 року. І був відновлений – але лишень у спосіб провокативний, адже з нього зникли імена полеглих солдатів. Українці почувалися ошуканими».
Що це за могила і які обставини битви між воїнами УПА та карателями НКВД?
У листі 40 польських інтелектуалів до керівництва своєї держави, який навела Агенція «Укрінформ», зазначається, що на початку 90-х років в Опольському воєводстві на заході Польщі була проблема з відновленням могил солдат гітлерівського вермахту. Як підкреслюється, шляхом діалогу з німецькою меншиною Польщі проблему вдалося розв’язати: визначено формулу написів на німецьких могилах.
Відтак, у листі звертається увага, що у цьому контексті незрозумілим залишається питання, чому схожого порозуміння не було досягнуто з українською стороною за понад 20 років.
Як додається, в оприлюдненій заяві офісу Президента України після зустрічі президентів є інформація про очікування Києва з приводу відновлення прізвищ похованих на горі Монастир.
Як повідомляло агентство, на встановленій гранітній плиті на горі Монастир тепер викарбовано напис польською та українською мовами: «Братська могила українців, які загинули в битві з радянським НКВС у монастирських лісах в ніч з 2 на 3 березня 1945 року».
На попередній меморіальній плиті був напис «Полягли за вільну Україну» і вказано імена, прізвища та рік народження усіх 62-ох загиблих.
Українці віддали своє життя за Україну справді геройськи. У ніч на 2 березня 1945 р. між с. Мриглод і Грушки Люблінського воєводства 2 чоти (взводи) під командування чотових «Дима» (Василя Дмитришина) і «М’яча» (Олекси Мазура) з куреня (батальйону) «Месники» на чолі з курінним «Залізняком» (Іваном Шпонтаком) вступили в нерівний бій із цілим полком сталінських карателів та їхніх польських поплічників. Скориставшись чисельною перевагою та сильною хуртовиною, енкаведисти з допомогою полоненого яничара зненацька оточили майже дві сотні воїнів УПА і спробували повністю знищити. 62 повстанці загинули в бою, інші зуміли прорвати кільце оточення. Скільки було вбито російських окупантів та їхніх польських антиукраїнських союзників, архівні джерела замовчують.
Наразі на запит очільниці Товариства польсько-українського примирення, Кароліна Романовська отримала від Міністерства культури та історичної спадщини РП відповідь, що могильний камінь на горі Монастир зі спотвореним написом та без прізвищ похованих там вояків УПА встановила «Fundacja Wolność i Demokracja» («Свобода і демократія»). Цей фонд очолює Міхал Дворчік, колишній шеф Канцелярії премʼєр-міністра Польщі та європосол від партії «Право і справедливість».
У вересні 2022 р., з нагоди відставки, він, за версією журналістів «Польського радіо», так прокоментував свою діяльність в польському уряді:
«Я подав пану прем’єру Матеушу Моравєцкі свою заяву на звільнення з посади керівника Канцелярії прем’єр-міністра. Це були незвичайні п’ять років – найцікавіший та найважливіший професійний досвід у моєму житті. Я хотів би подякувати керівнику (партії «Право і справедливість», – ред.) Ярославу Качинські, прем’єр-міністру Матеушу Моравєцкі, керівництву ПіС та всім працівникам Канцелярії прем’єр-міністра за довіру та майже п’ять років співпраці».
«Пасьянс склався. Дозвіл на пошуки в Пужніках отримала саме ця фундація в рамках домовленостей двох президентів. Але не розрахували реакцію на фальсифікацію написів на могилі українців, що загинули в бою з НКВД в околицях гори Монастир», – прокоментував Олександр Зінченко.
Іронія долі: курінний «Залізняк», який вижив у нерівному бою з енкаведистами в березні 1945 р., був засуджений до смертної кари… польським «судом» у м. Перемишлі в часи існування т. зв. «польської народної республіки»! За наказом вищого командування Іван Шпонтак у 1947 р. розформував свій підрозділ і переїхав на постійне місце проживання в Словаччину. У 1960 р. був заарештований і переданий у «пнр», де його спочатку засудили до смертної кари, яку в 1961 р. замінили на пожиттєве ув’язнення.
Вийшов на волю уродженець Закарпаття тільки в 1981 р., повернувся в Словаччину, де й помер у 1989 р. Лише 2 роки не дочекавшись відновлення Української державності, за яку воював і страждав…
Сергій ШРАМЧУК.
На фото Агенції «Укрінформ» та Українсько-польської медіаплатформи: пам’ятник на горі Монастир; Міхал Дворчік; командир куреня «Месники» УПА Іван Шпонтак.