Сергій Жадан – кандидат на Нобелівську
премію
Народний
депутат України Ірина Констанкевич у Фейсбук повідомила, що Академія наук
Польщі висунула Сергія Жадана на Нобелівську премію з літератури.
Чимало
видань вже оприлюднили й офіційну заяву Академії. У ній, зокрема, йдеться: «Ми
ухвалили постанову висунути Сергія Жадана кандидатом на Нобелівську премію з
літератури. Жадан – один із найвидатніших поетів України та чудовий прозаїк,
перекладений і нагороджений у світі. На нашу думку, він має бути лауреатом
Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення
для українців. Вільна Україна в значній мірі говорить і думає словами Жадана,
уважно їх слухає. Сьогодні він у своєму Харкові. І він бореться».
«Це
гарні новини, пише Ірина Констанкевич. – Щиро віримо у гарний смак експертів.
Не підведіть».
Цей
чин польських літераторів направлений на підтримку не тільки самого автора, але
й народу України, який бореться з російським агресором. «Агресивні дії Кремля проти українського
народу та Української держави не мають виправдання, – засуджують збройний напад
РФ на Україну письменники, наголошуючи, що надаватимуть тимчасову допомогу українцям як у Польщі, так і в Україні, створюючи простір, де українці зможуть продовжити
наукову діяльність. – На нашу думку, польські університети мають допомогти в
будівництві такого простору».
Свого
часу український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, громадський активіст,
фронтмен гуртів «Жадан і Собаки» та «Лінія Маннергейма» не воднораз бував у
Луцьку, виступав у Волинському академічному музично-драматичному театрі ім. Т.
Г. Шевченка з літературним квартирником 10 березня 2021 р., відвідував музей
сучасного мистецтва Корсаків. Сергій Жадан автор романів «Депеш Мод»,
«Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат», поетичних збірок «Цитатник»,
«Ефіопія», «Життя Марії», «Тамплієри», «Антена» та ін. Пострадянська дійсність
Жадана «присмачена» розмовною та нецензурною лексикою.
Він
народився 23 серпня 1974 р. у Старобільську тодішньої Волошировоградської обл.
Як зазначає Вікіпедія, у 1990–1991 роках долучився до популяризації рухівських
газет та національної символіки, один із організаторів харківського неофутуристського
літературного угрупування «Червона Фіра» (1992). 1996 року закінчив факультет
українсько-німецької філології, а відтак й аспірантуру Харківського національного
педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (дисертація
«Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка», 2000 рік), з 2000 р. –
викладач кафедри української та світової літератури університету. Комендант
Харківського наметового містечка у час Помаранчевої революції, а в час
Харківського Євромайдану отримав струс мозку та розсічення голови, захищаючи
будівлю Харківської облдержадміністрації від штурму проросійськи налаштованих
активістів. У травні 2017 р. «За особливий внесок у українську культуру та
стійкість громадянської позиції» був нагороджений премією Василя Стуса.
Член
Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (2016–2019). З
початку російсько-української війни надає волонтерську допомогу ЗСУ. Засновник
благодійного фонду на підтримку освітніх та культурних ініціативи, ініціатор проєкту
наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей «Схід читає». Пише
романи, поезії, есеї. Перекладає поезію з німецької (в тому числі Пауля
Целана), англійської (в тому числі Чарльза Буковскі), білоруської (в тому числі
Андрія Хадановича), російської (в тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова)
мов. Його тексти перекладалися німецькою, англійською, польською, сербською,
хорватською, литовською, білоруською, російською та вірменською мовами.
Член
Українського ПЕН. Живе і працює в Харкові.
Наприкінці
минулого року письменник поспілкувався із журналісткою видання «Район.Культура»
Іриною Остапчук (фотосесію вела Даша Михалюк) у Музеї сучасного українського
мистецтва Корсаків про ставлення письменника до мистецтва, літератури, театру
та української культури загалом, також обговорив деякі реалізовані проєкти та
ті, що зараз на стадії створення. Це інтерв’ю «Страшенно симпатична історія,
або інтерв’ю Сергія Жадана у Луцьку» можна прочитати у волинсьському виданні
«Таблоїд» 8 січня 2022 р.
Тоді
на запитання Ірини Остапчук: «Хотілося б почути вашу думку щодо літературних
премій», Сергій Жадан відпові: «До премій я ставлюся з іронією, попри всі
спроби запустити незалежні літературні премії, найпрестижнішою в нас вважається
Шевченківська премія. Вона настільки скандалізується, що до неї страшно
підступитися. Я три роки був членом шевченківського комітету і ми присуджували
ці премії. Це була дуже приємна робота, головою був Юрій Щербак. Була велика
розкіш – спілкуватися із хорошими людьми, але я бачив суспільну опінію, і
відчував реакцію. Вона мене не тішила насправді. Я розумів, що українцям важко
давати собі раду з визначенням «найкращого». Історія вибудовування певної
ієрархії, вона – болюча. Ми далі хочемо відновити поетів-лауреатів, а вони
нікому не потрібні. Зараз потрібно якось інакше до цього всього підходити,
зараз зовсім інші настрої у суспільстві, зовсім інший ритм життя…»
Підготував Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото Даши МИХАЛЮК: Сергій Жадан з Іриною Остапчук у
музеї Корсаків.