Саме 1 січня наступного року Росія планує здати в експлуатацію другу гілку газопроводу «Північний потік». І це означає, що Україна не лише втрачає мільярди доларів США надходжень у бюджет, але й стає беззахисною.
Доки ми сваримося з приводу зображень Владіміра Путіна на білбордах, присвячених виборам нового українського Президента, володар Кремля цілком реально починає претендувати на розвішування своїх портретів на постійній основі. Бо в справи військові втрутилися не лише геополітичні фактори, але й економічний прагматизм. Лише Данія наразі не погодила прокладання «Північного потоку-2» дном Балтійського моря . Інші скандинавські країни вже дали добро. Мало того: на німецькому березі цілодобово вводять в експлуатацію потужну станцію з перекачування російського газу на територію ФРН, доповнюючи потужний енергоресурс першої черги цього проекту.
З Півдня, теж в обхід України, з допомогою авторитарного режиму росіяни вже доставили на Балкани газ мережею «Турецький потік». Таким чином, із ударами курантів Кремля 1 січня 2020 р. наша держава остаточно втратить стратегічну роль транспортера російського газу в країни ЄС.
В економічному плані старі радянські газопроводи, модернізовані в часи Незалежності, втратять своє значення і будуть непридатними і непотрібними. Хіба що на металобрухт знадобляться. Це означатиме, що і в так бідному нашому бюджеті виникне діра розміром 3 млрд доларів США на рік, яку ми досі отримуємо в РФ за транспортування голубого палива європейським споживачам. Хто заповнить цю діру? Судячи з нинішньої політики, насамперед, канцлера ФРН Анґели Меркель, ніхто.
Крім цього, Україна втратить важливий стримуючий чинник неминучої російської військової агресії, адже саме ЄС і США зробили все для того, аби чобіт окупанта зупинився на достатньо безпечній відстані від газотранспортної системи, прокладеній в нашій землі. Якщо ж труба буде порожньою, то й геополітичне значення України зникне разом із чужим газом. Чи зможемо ми захиститися від російської навали власними силами армії та флоту? Трагічні події в Криму, на Донбасі та в Керченській протоці показали, що ні. Чи можемо розраховувати на підтримку ззовні? Хіба що адміністрація США в особі Дональда Трампа наш союзник. Але той чітко заявив: американські солдати свою кров в чужих державах більше не проливатимуть…
Саме тому від нових президента та Верховної Ради України, які сформуються до кінця осені 2019 р., і залежить, чи ми змінимо неефективну тактику зовнішньополітичної діяльності зі збереженням євроатлантичної стратегії, чи станемо повномасштабною жертвою ненависного путінського режиму.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото «Економічної правди»: труби російського «Північного потоку-2» уже лежать на дні Балтійського моря в обхід України, як і труби першої черги цього проекті та «Турецького потоку».