Нещодавно
Луцька міська рада надала земельну ділянку в Парку імені 900-річчя у постійне
користування Свято-Дмитрівській громаді Української Автокефальної Церкви, але
історія цього храму розпочалася задовго до цього…
Ця церква, що знаходиться на окраїні парку,
вирізняється простотою. При вході на воротах гостей зустрічають тризуби,
навколо статуї Діви Марії розкинувся квітник, подалі в осінніх барвах тоне
старенька Недільна школа, поруч дитячий майданчик…
Раніше на цій території розміщувалися кілька
атракціонів, але наприкінці 2000-х після виходу їх із експлуатації, парк розваг
закрили. Деякі з каруселей одразу демонтували, інші ще тривалий час «світили»
облупленою фарбою та скрипіли іржавими трубами. Очікувані інвестори так і не
з’явилися, а територія все більше занехаювалася. Тож тодішнє керівництво міста
віддало в оренду приміщення колишнього атракціону «Автодром» Свято-Дмитрівській
релігійній громаді УАПЦ.
«Влітку вже 12-ий рік пішов, як ми вже тут, в
мікрорайоні на Балці, – розповідає настоятель храму отець Роман. – Впродовж
цього часу ми кілька разів подавали запити на те, щоб нам дали це господарство в
постійне користування. Ми були за часів трьох керівництв, починаючи з Богдана Шиби.
Різне було, але нічого не мінялося… Теперішня влада, я вважаю, вирішила за
правильне надати нам юридичний статус. Тобто, нарешті нам дали у постійне
користування всю цю земельну ділянку».
На моя запитання, що це змінило для громади,
священнослужитель посміхається:
«Як прибирали цю ділянку 11 років, так і надалі
прибиратимемо».
Та далі вже серйозно розповідає, що раніше постійно
треба було поновлювати у виконавчому комітеті документи на оренду, спочатку раз
на рік, потім кожні три роки. Будь-які зміни потребували дозволів та
документального затвердження. А це час, нерви, постійне відчуття
невизначеності…
«Я вдячний усім, хто підтримав це рішення. Особливо,
депутатам: Євгену Ткачуку, раднику міського голови Ігорю Поліщуку, виконувачу
повноважень міського голови Григорію Пустовіту та заступникові міського голови Костянтину
Петрочуку. Саме вони приходили і вивчали ситуацію на місці», – зазначає отець
Роман.
І хоча про рішення було озвучено ще минулої осені,
процес розтягнувся майже на рік: збір необхідних документів та погоджень….
«Взимку, на Різдвяні свята, ми за день зібрали
близько тисячі підписів. Думали, треба тисяч дві-три, але нам сказали, що й
цього достатньо. У нас багато прихожан… Раніше, всі ходили до храму Всіх
святих землі Волинської, але зимою по тих схилах і не перейдеш, то всі тут», –
розповідає священнослужитель.
Отець Роман знає всіх своїх прихожан особисто. Через
карантин зараз до церкви ходить значно менше людей, хоча територія храму в 32
квадратних метри дозволяє приймати значну кількість вірян, згідно
протиепідемічних норм. Та на вулиці висять колонки, котрі транслюють
Богослужіння, тому люди можуть слухати відправу навіть на власному подвір’ї, чи
навіть не виходячи з дому.
«Тут є один старенький вірянин, то він все на
лавочці сидить, слухає…. І бабуся є одна, її уже не відпускають до церкви, то
вона теж у себе на подвір’ї слухає. Таким стареньким уже не варто в такий час
ходити, нехай краще у теплі та безпеці слухають слово Боже», – говорить
настоятель храму
За словами отця Романа, головний його план як
священика, щоб усі любили один одного, а з іншим – Господь допоможе, бо він
милосердний. Але повертаючись до матеріального, слід зазначити, що громада
невтомно працює: зараз на території ведеться будівництво нової Недільної школи,
адже існуюче вже просто розвалюється від старості. Це буде велике приміщення з
капличкою та власною молитовною кімнатою, діти матимуть й свою хоругву. Буде
там і клас.
Зараз діти діляться по групах та навчаються з
вихователями. З початком карантину їх побільшало, адже школи були закриті, а малечі
необхідне спілкування та й батькам спокійніше, коли їхнє «найдорожче»
знаходиться під наглядом.
Крім того, церква часто виступає помічником для
комунальних служб: вони діляться електроенергією та бетонозмішувальником, коли
у парку проводяться певні роботи: ставлять лавочки чи проводять освітлення.
«Час від часу вони до нас «підселяються»», –
посміхаючись, розповідає отець Роман.
Українська Автокефальна Церква Свято-Дмитрівської
громади давно стала частиною Парку імені 900-річчя Луцька, його уже й неможливо
уявити без білих стін цього храму. Коли тепло, на території церкви завжди
багатолюдно. Тут мами прогулюються з дитячими візочками, малеча катається на
самокатах та велосипедах, старша дітвора ганяє футбол. Адже парк не всюди є
облагородженим, а після дощу стежки стають і зовсім непрохідними, тож територія
храму стає найкращим варіантом для прогулянок з маленьким дітьми.
До слова, на наступний рік міська рада уже передбачила
кошти на розробку проєкту комплексної реконструкції Парку імені 900-річчя
Луцька.
«Він – великий і дуже непростий. Якщо Центральний
парк – це рівнина, то тут складний ландшафт, перепад висот, посередині –
водойма. Тому до розробки проекту треба підійти надзвичайно відповідально.
Потім – визначити черговість об’єктів. Спочатку треба буде розчистити
Сапалаївку, потім робити об’єкти, де задіяна важка техніка, щоб вона не
зруйнувала все інше. А загалом тут можна зробити багато цікавих локацій: і для бігу,
для кросфіту, і дитячі майданчики, можливо, навіть скеледром», – зазначив радник
Луцького міського голови Ігор Поліщук під час огляду місцевості.
Зараз на майже 20-ти гектарах парку – жодної
інфраструктури, лише кілька лавочок та ґрунтові стежки. Найчастіше цю зелену
зону використовують для вигулювання домашніх улюбленців, а в теплу пору – для
пікніків. Проте про повноцінний та безпечний відпочинок поки що можна лише
мріяти, адже в темну пору він приваблює сумнівні компанії, так як більша
частина парку не освітлюється.
Тож і ці питання, а багато інших, комплексних, треба
буде вирішувати в найближчій перспективі.
Ольга
КОНОНЧУК.
Фото
авторки.