Двічі народжений
Уперше Петро Старушик народився 5 січня, перед Різдвом, 1944 р. у с. Замшани, що на Ратнівщині.
Уперше Петро Старушик народився 5 січня, перед Різдвом, 1944 р. у с. Замшани, що на Ратнівщині.
Кажуть, зимові празники – свята сімейні, тим і особливі. Мабуть. Але якщо родини нема або, не дай Боже, стосунки у вас із рідними – недружні?
Хто міг подумати, коли в перші, майже голодні і дуже холодні роки Незалежності, коли тодішній Луцький міський голова Антон Кривицький вольовим рішенням перевіз військовослужбовців батальйону Національної гвардії під командуванням майора Павла Алексієнка з занедбаних казарм ракетників у лісі Рожищенського району до обласного центру, що зараз цей підрозділ не тільки змінить підпорядкування та стане складовою частиною Внутрішніх військ, але й знову опиниться в дуже нелегкій ситуації?
Цими днями у центрі Луцька, перед кінотеатром «Промінь», зрубали десяток сріблястих ялинок – гарних п’ятдесятирічних дерев, які так прикрашали площу.
Тут смертю дихає усе довкола… Живуть лише чагарники… Холодом і смутком оповите те, що колись прагнуло, раділо, мріяло.
О 10.00 24 січня ц. р. на Київському майдані Луцька зібрала кілька тисяч учасників акції протесту. Група депутатів різних рівнів від імені людей, що зібралися біля адміністративної споруди обласної ради та облдержадміністрації, зайшли всередину. Співробітники органів внутрішніх справ, які забезпечують охорону громадського порядку, не чинили їм ніяких перепон. Як через відкрите вікно одного з кабінетів з допомогою гучномовця повідомив один із організаторів акції, депутат облради від Старовижівськ
Богдан Самохваленко – з когорти українських неополітиків. У переддень української Незалежності, як і вся свідома інтелігенція, прийшов за покликом серця у Народний Рух.