Здавалося б, який стосунок має російський поет Сєргєй Єсєнін, котрий народився 21 вересня (3 жовтня) 1895 р. у Рязанській області та трагічно загинув у Ленінграді 28 грудня 1925 р., до України загалом і Волині зокрема? Якщо не брати до уваги його нетривалий візит до Харкова та відвідини Шевченківських місць – то ніби й ніякого.
65 років тому
Двері до навчання
Велика радість жити в Країні Рад, де так активно дбає більшовицька партія і радянський уряд про народ. За часів панської Польщі я не міг мріяти про освіту, а зараз набув спеціальності кваліфікованого колгоспного рахівника. Та не тільки я один. Такою ж спеціальністю оволоділи нинішнього року ще 123 моїх товариші. Спасибі радянській владі за те, що вона відкрила нам широкі двері до навчання.
На фото: радянський плакат.
У наш час кількість людей, які прагнуть відпочити в екологічно чистих куточках рідного регіону, зростає щороку. Благо, на Волині таких місць чимало, тому зелений туризм в області набуває все більшого масштабу.
Фактично щороку в Україні під час опалювального сезону трапляються нещасні випадки зі смертельними наслідками, пов’язані з обслуговуванням котлів. На жаль, Волинь також не раз опинялася у переліку тих, де у школі чи дитсадку фіксували порушення в системі опалення, що призводили до аварій. А результат – інвалідність і навіть загибель людини.
Незвичайне повідомлення нещодавно надійшло від Люблінського центру Музею історії польських євреїв. Звідти привітали всіх адресатів цієї організації з… Новим роком! Так-так, саме з Новим роком, адже за єврейським календарем 14 вересня 2015 р. наступив, а 2 жовтня 2016 р. закінчиться 5776-й рік!
Нинішня влада продовжує цинічно загравати лише з окремими соціальними категоріями суспільства, традиційно ігноруючи тим самим увесь трудовий люд.
Майстер спорту з фехтування, котрий на хвилі Революції гідності проник у крісло міністра освіти і науки, другий рік поспіль знущається над тисячами волинських школярів.
Дмитро Захарчук – жива легенда волинського лісу. На одній і тій самій майстерській дільниці в Чорторийському лісництві, що колись належало до Маневицького держлісгоспу, а останні роки – до Поліського лісопідприємства, він працює майже чотири десятки років поспіль. Щороку у вересні Дмитро Петрович святкує дві гарні дати – день народження і професійне свято. Цими днями йому виповнилося 75 років!
