Як десантники, тільки в білих халатах

Щороку професійне свято для луцьких лікарів – це своєрідний підсумок виконаного та плани для успішного майбутнього. Із яким настроєм зустріли цей день наші медики? Чим по праву можуть гордитися? Якими новинами порадують лучан?

Читати більше

Прокляття коханої

Як тільки Сергій згадує юність, так одразу і один з фрагментів студентського життя зринає в його сивій голові. Вже й сам думав: «Що за дурний спогад?» …Він тоді в бурсі вчився, в райцентрі їхньому. Спішив після занять на автостанцію, щоб автобус до села не втік. Летів, як міг, та тільки звернув до платформи, як, де не візьмись, циганка перед очі стала. Хотів минути, вона за ним. Він в інший бік – жінка й собі.

Читати більше

Як Св. Антоній мої документи шукав…

Загубила якось папку з документами. Не те, щоби загубила… так. Забула, де поклала. Не те, щоб забула. Ніби й знаю, де. А там – нема… А тут, мов на зло, терміново треба папери одному недоброму чоловікові віддати, бо інакше буде мої пороги ще довго оббивати. Зрання почала в робочому кабінеті «обшук». Перетрусила шухляду, перегорнула гори паперів – як водою змило.

Читати більше

Залізницький феномен: виграють тільки родичі!

Хоч плач, хоч скач, а призи дістаються тільки тим залізницьким читачам газети, які мають між собою в першу чергу родинні зв’язки. Коли після уродженки Лобни Олени Літвінчук із с. Зарудче, яка виграла посуд, чайник дістався її сестрі Ніні Поліщук із цього села, ми здивувалися і щиро цьому пораділи. А чого ж? Реклама, рушій прогресу! Коли ж Валерій Маренич цьогоріч витягнув із тисяч квитанцій знову «залізницьку» – насторожилися… Кому ж із цього гонорового села пощастило? І здивуванню не було меж:

Читати більше