На Волині підприємці-спрощенці спрямували до місцевих бюджетів 62,2 мільйона гривень єдиного податку. Цей податковий внесок господарюючих суб’єктів, які працюють в умовах спрощеної системи оподаткування, на 13,5 відсотка перевищує показники січня минулого року.
Голова Громадської ради при облдержадміністрації Ігор Дильов – у перших рядах за права працівників базару на… «Центральному ринку» м. Луцька. З якого це часу обласні структури перебрали на себе повноваження місцевих органів влади та консультативно-дорадчих структур?
11 лютого на 40-му кварталі буде тимчасово призупинено водопостачання.
За минулий рік сільгоспвиробники Волині збільшили обсяг виробництва ріпаку, соняшнику, картоплі та овочів.
7 лютого у місті Любомлі працівники 10-ої Державної пожежної рятувальної частини провели тактико-спеціальне навчання на території складського приміщення будівельних матеріалів. До навчань долучилися також працівники інших служб екстреного реагування, зокрема медичної служби.
Вчора, 6 лютого, відбулося судове засідання, щодо арешту майна, вилученого в ході демонтажу 4 лютого на Центральному ринку.
Сьогодні, 7 лютого, по першій годині ночі невідомий пошкодив вікна в приміщенні одного із виконавчих органів Луцької міської ради, що знаходиться по вулиці Богдана Хмельницького.
Інгредієнти:
Фарш курячий – 140 г;
Фарш свинячий – 60 г;
Картопля – 3 шт.;
Сіль – 8 г;
Чорний мелений перець – 2 г;
Сметана (15%) – 40 мл;
Болгарський перець – 1 шт.;
Вівсяні пластівці – 60 г;
Вершкове масло – 60 г.
Інгредієнти для соусу:
Сметана (15%) – 160 мл;
Петрушка – 3 гілочки;
Кріп – 3 гілочки;
Часник – 2 зубчики;
Сіль – 3 г.
Чернецький Іван Іванович народився 23 грудня 1935 року в селі Злоєць на Холмщині. Помер 31 січня у с. Рованці – лиш Стир відділяв його останню домівку від Луцька, де український поет також мав помешкання. Про це повідомив його побратиму Йосипу Струцюку син письменника Ігор.
В останній день січня 2020 р. відлетів у Вирій Іван Чернецький. Письменник (у багатьох іпостасях – бо ж і поет, і прозаїк, і перекладач), який, здається, волів би, аби його згадували з усмішкою. Аби про нього переповідали якісь потішні історії, адже сам їх знав… ох, дуже важко навіть уявити, скільки саме, не те що порахувати. І хотілося б колегам (і не тільки) ще не місяць і не рік слухати оповідки у виконанні Івана Івановича, у його особливій манері… Але натомість маємо спогади. І хай вони буду
