Не ми обираємо професію, а професія нас!
За які гріхи Ніні Приймачок судилося понад 30 років долати 4 кілометри щодня,
жінка не знає й не відає. Навзаєм – усміхається: мовляв, сама захотіла
листоношею бути, от і нема на кого нарікати.
Донедавна
Ніна Приймачок була найдосвідченішим
поштарем на території Сокілської сільської ради Рожищенського р-ну. Віднедавна
вона – уперше за три десятки літ – звернула
з протоптаного шляху (з її рідного села
Духче до с. Сокіл), який долала з дня в день, несучи у своїй поштарській сумці новини
у кожен дім, на заслужений відпочинок.
Що заслужила, спитаєте? Грижу (сумки далися взнаки). Пенсію (скромну, звичайну).
Жодного поганого слова (кажуть люди). І «звання» ( «наша Ніна») – на увесь свій вік.
«Прийшла
на роботу, – розповідає Ніна Миколаївна, – молода і красива. Вирішила спробувати, а затягнуло на півжиття».
Однак
нині, оглядаючись на роки, не жаліє, що і в дощі, і в спеку, і через замети
йшла до людських осель. Поштарська справа – непроста, зазначає. Насамперед
тому, що кожного дня доводиться топтати дорогу до людських сердець, знаходити
потрібні слова. Різного вистачало, але, повчає Ніна Миколаївна, «роботою в селі
треба дорожити».
Щастило,
каже, на мудрих керівників. На хороших колег. Не весь вік, звичайно, в руках
листи-пенсії-газети носила. Тішили душу листоноші й велосипедом поштарським, і
мопедом. Тільки ті недовговічними вдавалися, тому перед пенсією курсувала з
газетами пішки.
Який
же найприємніший спогад про роки поштарської праці грітиме душу?
«Ви
знаєте, – ні не мить не замислюючись, відповідає жінка. – Ще отут моста того не
було (а поміж обома селами – річка)… Йдеш зимою по тій кладочці. А лід і
слизота – страшна! Як на ту сторону із сумкою, повною газет і різного добра?
Стаєш на коліна і пхаєш санки. Сама – за ними. Підсовую-підсовую… Так кладочку
і переходжу…»
Упевнені,
що на заслуженому відпочинку Ніна Приймачок відпочиватиме активно. Є біля чого
крутитися: удома – син, невістка, трирічна онучка Софійка. Словом – надійний
тил. Хай Бог тільки віддячує добрим здоров’ям! Чого ми їй і бажаємо!
А
династію славних місцевих листонош у Ніни Миколаївни перейняла… невістка Марія.
Вирішила спробувати маминого хліба і собі на добру славу поміж людей заробити.
Олена
ЛІВІЦЬКА.
Фото
автора.