75 % учнів кажуть, що мають деякі прогалини у знаннях, чверть з них стверджує, що не отримувала ніякої підтримки від педагогів. Водночас учні не схильні звинувачувати у своїх освітніх неуспіхах учителів, критикувати якість викладання чи зауважувати технічні проблеми. Найбільше незадоволеність власними успіхами в навчанні діти пояснюють проблемами із мотивацією та лінощами. Такими є результати дослідження “Війна та освіта. Два роки повномасштабного вторгнення”, проведеного Благодійним фондом savED за підтримки Міністерства освіти і науки України.

Дослідження складається з двох частин – репрезентативного загальнонаціонального опитування та вивчення практичних кейсів (практик) громад щодо налагодження доступу до освіти в громадах. Його провела соціологічна агенція Vox Populi на замовлення Благодійного фонду savED в межах проєкту «Надання освітніх послуг в умовах війни в Україні» за підтримки Програми «U-LEAD з Європою».

Дослідники опитали учнів віком від 14 років, батьків учнів, вчителів, представників адміністрації шкіл та представників органів місцевого самоврядування у всіх регіонах України. Для вивчення кейсів (практик) організації доступу до освіти дітей у громадах обрали 15 громад із Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської і Чернігівської областей.

Як показує дослідження, попри війну діти у своїй більшості залишаються у своїх школах. При цьому 6 % учнів поєднують навчання в школі в Україні та навчання в школі за кордоном. 

У більшості громад, що брали участь у дослідженні, школи були придатні для навчання станом на початок 2023-2024 навчального року. Про це кажуть 80% опитаних представників ОМС. Водночас 20 % кажуть, що частина шкіл непридатна для навчання. Вони говорять переважно в середньому про 6 % непридатних для навчання шкіл у громаді. 

З огляду на це, одним із ключових викликів для місцевої влади є питання залучення й доступу до ресурсів. 83 % представників та представниць ОМС стверджують, що їхні громади залучають ресурси для покращення навчання і поза місцевим бюджетом. Зокрема про закордонну допомогу говорять 59 %, кошти бюджету області – 53 %, допомогу українських благодійних організаціях – 27 %.

62 % учнівства і 79 % батьків вважають: найефективніше навчання — коли всі або переважна більшість занять відбуваються очно. А головним бар’єром у навчанні називають повітряні тривоги.

Учнівство, вчительство та представники адміністрації мають різні погляди на динаміку успішності порівняно з періодом до вторгнення. Причому вчительство і представники адміністрації шкіл значно критичніші у своїх оцінках. 63 % вчителів і 66 % представників адміністрації шкіл кажуть про погіршення успішності в учнів, тоді як серед самих учнів цей показник 21 %, тоді як 38 % учнів вважають, що їхня успішність навіть покращилась і ще 40 % кажуть, що не змінилась. 

Не дивлячись на критичний погляд на динаміку успішності, 61 % учителів і 65 % представників адміністрацій шкіл скоріше або повністю задоволені освітніми успіхами учнівства.

Щодо освітніх втрат думки педагогів і адміністрацій шкіл розділились. Половина кажуть, що освітніх втрат не було, або вони незначні (50 % педагогів і 51 % представників адміністрації), інша половина – що такі втрати є.

При цьому респонденти позитивно дивляться на перспективи щодо успішності у поточному навчальному році. 51 % учнівства, 52 % батьків і 58 % учителів та вчительок очікують, що успішність навчання покращиться. 

Попри те, що більшість учнів вказують на прогалини у знаннях, найбільшу відповідальність за це вони покладають на самих себе, свою мотивацію та можливі лінощі, втім зауважують також і про велику кількість предметів та те, що деякі предмети важче даються. Учителі ж акцентують увагу на відсутності мотивації в учнів та невміння докладати зусиль. У батьків і представників адміністрації шкіл серед топ причин також дистанційний формат навчання. 

Усі групи об’єднує думка, що насамперед успіхи в навчанні визначаються особистими зусиллями учнів. Зараховують цей фактор до двох найважливіших 63 % учнівства, 67 % батьків, 72 % вчителів та 64 % представництва адміністрації. 33‒50 % узагалі називають його найважливішим.

Окрім освітнього процесу та академічних успіхів учнівства дослідники також вивчали питання емоційного стану учасників освітнього процесу. 

Дослідження показало, що батьки та вчителі оцінюють емоційний стан дітей краще, ніж самі діти. Щонайменше втричі більше дітей мають тривожний стан, ніж вважають їхні батьки та педагоги. Якщо лише 2‒4 % батьків, педагогів і представництва адміністрації вважають, що їхні діти / учнівство мають скоріше чи дуже тривожний стан, то серед самих учнів та учениць цей показник — 12 %. А за останні два тижні лише позитивні емоції / почуття мали 37 % учнів. Водночас 51 % батьків висловили думку, що їхні діти за останні два тижні мали тільки позитивні емоції / почуття.

Лілія Дроздик.

Керівниця комунікаційного напряму фонду savED.