З гостинцями до звірів – у Звірівський ліс
У суботу зранку із Луцька до Звірівського лісу вирушив автобус
із дітьми. Це керівники гурткової роботи Волинського обласного центру
національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства за погодженням з
Волинським ОУЛМГ та ДП «Звірівське ЛМГ» зініціювали акцію «З гостинцями до
звірів».
Вона
на Волині – вже традиційна, її з нетерпінням чекають не лише лісові мешканці ,
а й усі гуртківці. Хто б що не казав, а завезти подаруночок оленю чи дикій
свині – це добрий вчинок, на який не кожен спроможеться.
Педагоги
Волинського обласного центру національно-патріотичного виховання, туризму і
краєзнавства подібні акції проводять не вперше. Мають виховний і організаційний
досвід. Тож і цього разу запропонували своїм гуртківцям: «Ну
ж бо, поділімося
з братами нашими меншими – птаством і звіриною – хто чим багатий!».
У
хлопців ще від свята Василя, Старого нового року лишилися припаси жита та
пшениці, які через локдаун не встигли розпосівати, а дівчата взяли хліб,
буряки, моркву… Не забули про найулюбленіше для звірини кукурудзяне зерно.
Кашовари взяли просо, борщовари – головки капустин… А раптом яка олениха
забажає капустяного борщу!?. І сіль захопили…
–
Діти давно чекали цієї поїздки, – мовить Інна Кравчук – керівник гуртка
“Географічне краєзнавство” Волинського обласного центру
національно-патріотичного виховання, туризму і краєзнавства, яка й зініціювала
цікавумандрівку. – Та на заваді став локдаун. З відновленням навчання,
відновили роботу і наші гуртки. Тож щонайперше вирішили з подаруночками поїхати
до звірів. І дітворі не завадить трохи позитивних емоцій і відпочинок на свіжому повітрі.
Доправити
цей незвичний десант школярів взявся перевізник із Ківерець Микола Біскуп.
Дорогою Інна Кравчук розповіла про деревостани, звірів і птахів, червонокнижні
рослинки, навіть вікторину на кращого знавця природи провела. Автор цих рядків
також повідав про Луцький з’їзд монархів 1429 року, полювання королівської
знаті у Цуманській пущі і запропонував гуртківцям також «пополювати»
за дивовижами зимової природи своїми мобільниками, бо ж усі діти тепер мають
сучасні телефони і вміють фотографувати, знімати телесюжети і навіть невеличке
кіно. А ще розповів про лісівничу галузь України, добрі справи волинських
лісівників, зокрема, й турботу про звірів.
На
подвір’ї держпідприємстванезвичних гостей зустрічали чи не
всі єгері. Правду кажучи, вони трохи заскучали за юними природолюбами. В усі
роки тут бувало чимало дітвори, яка цікавиться і любить природу. То гостинці
для звірів привезуть, то екологічною стежкою мандрують, досліджують природу,
пишуть наукові праці. А минулого року через карантинні обмеження всі ці
мандрівки були заблоковані.
Відзняти
телесюжет про цей благородний вчинок дітей приїхала навіть телегрупа 12 каналу.
–
Звірівське мисливське господарство з’явилося ще в 1955 р.,
– розповів головний мисливствознавець ДП «Звірівське ЛМГ»
Юрій Ліщук. – Нещодавно на його базі було створено лісомисливське господарство,
а це означає, що відтепер його працівники займаються ще й лісовим
господарством.
Розповів
і про звірів, які мешкають у їх лісах. Серед основних видів – олені плямисті та
олені благородні… Найбільше, близько триста голів – оленя плямистого…
–
А ще у вольєрах розводимо диких свиней і фазанів, щоб збагачувати місцеву фауну,
– мовив головний мисливствознавець. – Займаємось їх підгодівлею, даємо
зерновідходи, силос, жом, кукурудзу, ячмінь і ще чимало смаколиків. Частину
кормів самі заготовлюємо, частину закуповуємо.
Старший
єгер ДП «Звірівське
ЛМГ»Мирослав Іванович Захарусь заповзявся провести дітям
екскурсію господарським двором, показав бокси, де зберігаються корми, а тоді
підвів до фазанарію. І навіть одного красеня взяв на руки.
–
А можна його погладити? – обступили природолюба учні ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназії
м. Ківерці Наталія Герук, Ангеліна Катеринчик, Мар’яна Панкевич, Павло
Друпачук, Андрій Абрамчук, Олександр Король разом зі своїм керівником Інною
Володимирівною Кравчук.
–
Тільки обережно…
А
за ними підійшли учні 8-Б класу Луцької ЗОШ І-ІІІ ст. №25 Олег Поліщук, Богдана
Марко, Богдан Махновець, Роман Пироганич, Юля Сава, Вероніка Семенюк, Ольга Філіпович
із керівником гуртка «Геологічне краєзнавство»
Лілею Михахайлівною Поліщук…
І
всі гуртківці змогли його погладити і сфотографувати на пам’ять.
Але
найбільшим сюрпризом для малечі і дорослих виявилася кінна поїздка засніженим лісом. На поміч
Мирославові Захарусю прийшли його друзі, колишній
працівник цього господарства Микола Когура і Олександр Антонюк зі своїми
кониками. Всі були запряжені у вози та сани, на яких для зручності лежали тюки
із соломою. Коники били копитцями, блимкали на дітей великими карими очима та
тріпали сивими гривами, мов би промовляючи: «Хутчій
займайте місця на возі та санях».
Діти
застрибують на санки… Поспішають до підвод учні Луцької ЗОШ №2 Дмитро
Войтович, Володимир Кузняк, Назар Березнюк, Юлія Онопко, Евеліна Саковець,
Валерія Смалюк, Анна Андрійчук, Микола Трушко, Софія Веремчук, Дарина Сташук,
Кароліна Скорук, Денис Швайковський зі своїм керівником Надією Іванівною
Макаревич, гуртківці Тетяни Олексіївни Кльоц із ЗОШ І-ІІІ ст. с. Липини Аріана
Олексів, Орест Вронський, Даниїл Романюк, Юрій Наумюк…
Щойно
хлопці і дівчата зручно умостилися на санках та возі, коні Яхонт, Буржуй та Ася
неспішно рушили зимовим лісом.
Всі
дерева були у сніжнім наряді. Столітні дуби і сосни, граб і ліщина. Це була
мандрівка у лісову казку. Звісно, із хащ за цими трьома кінними фурами
спостерігали білки і зайці, козулі і олені… У них добрий зір… А ось
гуртківцям вдалося побачити тільки крилатого канюка, що облітав, мов розвідник
який, лісові угіддя. Він, певне, і дав знак звірині, щоб не висовувалася на
лісову дорогу.
В
урочищі Юганів, де знаходиться один з підгодівельних майданчиків, школярики
позістрибували з підвод, дістали свої торбинки з гостинчиками для звірини та
взялися їх викладати у годівнички. Чого тут тільки не було…
–
А хто ж у цім лісі полюбляє хліб? – питають юні природолюби.
– Хліб
– усі люблять, – усміхнувся на те Мирослав Іванович. – Тож, хто перший встигне,
той і зможе ним поласувати. У нас тут є олені, кабани, зайці, косулі, лисиці,
єноти, борсуки… Хто першим прийде до годівниці, навіть мені не вгадати.
– Як
часто приїздять до вас із гостинцями школярі? – поцікавилися тележурналісти у
старшого єгеря.
–
Раніше бували частіше, а зараз у зв’язку з карантинними заходами, – це перша
група, – мовив природоохоронець.
–
Я зі школи-гімназії №2 м. Ківерці, – каже учениця 6-Б класу Наталя Герук. – У
нашім класі навчається двадцятеро учнів –
п’ятеро дівчат і п’ятнадцять хлопців. Ми гарно вчимося, а приїхали сюди,
щоб побачити звірів, погодувати їх. Бо взимку їм холодно і голодно. Ми вирішили привезти трохи смаколиків, бо ж
крамниць звірячих тут нема, аби щось купити…
–
Приїхав до лісу з подаруночком, – мовить її однокласник Павло Друкачук. – Ми
вже побачили справжній фазенарій і навіть Мирослав Іванович дозволив нам
погладити по голівці дуже красивого фазана. Тут дуже красиво, свіже повітря,
можна гуляти. Чудовий підгодівельний майданчик. Є сіно, солонці, годівнички,
навіть для маленьких поросят своя зала
ось тамо…
–
Що ти привіз? – цікавимось.
–
Яблука?
– Купував
їх чи вони з твого домашнього саду?
–
Так, це яблука з мого саду. Вони пахучі і смачні.
–
Не шкода тобі їх?
–
Ні. Я радий, що можу пригостити диких звірів яблуками з свого саду… Хай смакують…
–
Як гадаєш, хто ними ласуватиме?
–Думаю,
дикі свині і олені.
Старший
єгер розповідає про завсідників цього лісового ресторанчика. До нього приходять
олені благородні і олені плямисті, козулі, дикі свині, прибігають зайчики та
прилітають різні птахи, які лишилися зимувати.
–
Коли випаде багато снігу, ми, бува, зрізуємо ще й осиці, бо їх корою люблять
поласувати олені і зайці, – каже єгер.
–
А ми зможемо їх зараз побачити? – цікавляться
учні Луцької ЗОШ №13 Максим Атаманчук, Дмитро Миронюк, Дмитро Федик,
Анастасія Кришталевич, Дарія Ковган, Соня Онушко, Макс Обухов, Дмитро Шадрин, у
яких викладає Павло Леонідович Савчук.
–
Ні, вдень вони відходять у гущавину, – мовить на те єгер. – Звірів можна
побачити хіба що вночі або ж дуже рано.
–
А ми їхали, канюка бачили, над нами пролетів… – повідомляють учні ЗОШ №25
Марія Жомерчук, Марта Тимощук, Олексій Молібога, Назар Щурик, Паша Сасін, де
керівником знаний педагог і творець кінофільмів про природу Марія Никанорівна
Лукашевич. Її донька Олена Ігорівна побувала на Сході, демобілізувалася, а
тепер поїхала з усіма, щоб відзняти фільм.
–
У нас є і канюки, а влітку прилітають навіть червонокнижні чорні лелеки,
–старший єгер про всіх мешканців лісу знає.
Діти
обступили його і розпитують про лісові таємниці, а він і не думає
їх приховувати. Таких цікавих розповідей, як у цім засніженім лісовім урочищі,
у місті не почуєш.
– Я
працюю у центрі патріотичного виховання, – розповідає Світлана Миколаївна
Воронецька. – У мене гурток “Етнографічне краєзнавство”, але ми також
природолюби, тому що в нас краєзнавство пов’язане і з етнографією, дослідженням
нашого краю, тому ми часто буваємо на природі, досліджуємо птахів. Сьогодні
приїхали пригостити наших улюбленців-звірів, щоб вони поласували смачненьким. Сьогодні
у них вночі буде таке велике свято, що ви навіть уявити не можете.
– Хто ваші діти?
–
Це учні 6 і 9 класу школи-ліцею №3 м. Луцька Володимир Мельник, Анастасія
Лещук, Ольга Тарасюк, Анна Ступал, Даша Новосад, Поліна Антонюк, Матвій Бихнюк,
Саша Бихнюк, Улля Панасюк та інші. З ними працюю другий рік. Теж люблять
подорожувати і поважають природу. Ми побували у всіх довколишніх селах, були у
лісництві в Боголюбах, у Гаразджу часто їздимо, в Боратині були… Кожен раз обираємо
цікаву тему для досліджень і пишемо роботи.
–
Тут дуже гарно і затишно, усім запам’ятається, – захоплено каже її вихованка,
учениця 6-Б класу Аня Ступал. – Мені вже доводилося бувати у лісі… Та в такім
та ще й серед зими я, мабуть, вперше.
–
І я вперше тут, – доєднується до розмови учень 6-В класу школи-ліцею №3
Володимир Мельник. – Тут дуже чистий і доглянутий ліс. Я був у багатьох, але
цей найдоглянутіший. Мені сподобалися фазани і дуже добре, що підгодовують
диких тварин сіном і різним кормом.
–
У класі не всі ходять на гурток, – каже про цього хлопчину керівник. – Володя
сам попросився у цю подорож.
Робимо
спільне фото на згадку про цю зустріч.
А
потім була гостина у лісовому ресторанчику “Юганів” для дітвори і
дорослих. Лісівники розпалили вогнища, щоб усі могли зігрітися, підсмажити собі
смачненькі сосиски, а ще спробувати цілющого єгерського чаю на диво-травах
Цуманської пущі.
А
потім всі грали у сніжки, гуляли засніженим лісом, фотографувалися і лиш коли
добре втомилися, рушили у зворотній путь.
І
ось там їх чекала ще одна несподіванка. Вже при виїзді з лісомисливського
господарства, обабіч дороги побачили стада оленів. Їх там десятки… Автобус
зупинився і гуртківці та їх керівники змогли зайнятися фотографуванням та
фільмуванням лісових красенів…
Цей
вольєр для оленів спорудив Богдан Іванович Колісник, який свого часу очолював
лісоуправління, подбав про розвиток Звірівського мисливського господарства, а
тепер створив власну оленячу ферму.
…До
Луцька поверталися
з добрим настроєм і «впольованими кадрами»
оленів.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
Фото
автора.