Фактично непоміченим залишився на Волині 70-річний
ювілей із дня народження Надзвичайного і Повноважного Посла України в Литві і
Азербайджані, багаторічного депутата облради та голови облдержадміністрації
Бориса Клімчука. Кавалера ордена «За заслуги» всіх трьох ступенів навіть через 7
років після його смерті в клініці Шаріте м. Берліна (2 вересня 2014 р.)…
Ніяких заходів із приводу юбвілею Бориса Петровича,
до якого він не дожив через невиліковну хворобу, не проводили ні на рівні
області, де він двічі був головою облдержадміністрації та із 1994 р. неодмінно
депутатом облради, ні на рідній Ковельщині, де 18 березня 1951 р. він народився
в родині вчительки та водія, потім учителював,був директором школи та
заступником голови Ковельського міськвиконкому…
Хіба що найближчі рідні та близькі Бориса Клімчука
згадали про нього в день 70-річчя від дня народження…
А ще зовсім недавно в дні особистих свят Бориса
Петровича бажаючи його привітати було хоч греблю гати. З оберемками квітів і
подарунками вони охоче ставали в чергу до кабінету голови облдержадміністарції
на луцькому Київському амйдані, 9, телефонували чи навівть літали в литовський
Вільнюс чи азербайджанський Баку, масово приходили на урочистості (як,
наприклад, із нагоди 60-річчя в один із луцьких ресторанних комплексів.
Усе тече, усе змінюється. Як написав класик, «нові
часи, нові співці-музики».
Залишається хіба що пригадати чи не останні слова
Бориса Клімчука, промовлені ним у м. Луцьку перед тим, як карета «Швидкої
допомоги» відвезла його на фатальну операцію в ФРН.
«Хлопці, бережіть Україну!», – сказав він одному з
депутатів облради, що саме зустрівся йому в коридорі обласної клінічної
лікарні.
Світлана КОМА.
На фото Агенції УНІАН: таким був Борис Клімчук.