Працює біля РАЕС
Про Чорторийське лісництво ДП «Поліське ЛГ», угіддя якого
знаходяться у безпосередній близькості від Рівненської АЕС, «Волинська газета»
вже розповідала. Його очолює Валерій Оксенюк, якому 27 квітня виповнилося 62
роки. З ним і зустрілися журналісти.
– Як живете під
градильнями Рівненської АЕС? – поцікавилися у лісівника.
– Як жуки колорадські, – жартує. – Вже звикли, але
щоразу, у чергову річницю аваріє на ЧАЕС, звичайно, стає тривожно. Щоб ви
зрозуміли, як живеться місцевим людям і працюється нашим лісівникам, пропоную
з’їздити на майданчик РАЕС, що його збудували атомники на трасі поблизу с.
Старий Чорторийськ.
За якусь мить були вже на місці. На оглядовому майданчику
вкладено асфальт, є місце для парковки автівок, великий стенд з розповіддю про
атомну електростанцію. Поряд вежа якогось оператора. За полем, де тракторист
підживлює плантацію полуниць, видніється шість грядилень, що пахкають у небо
білими хмарами. Мов який великий пароплав пливе зеленим морем… Звідси рукою
подати до атомки, перед АЕС тільки поле, смужка лісу та невидима для очей річка
Стир, село Цміни…
– Ось бачите, який краєвид! – мовить лісничий. – Захоплює
дух. Це ж наші люди збудували… А водночас і тривожно, бо ж пам’ятаємо, скільки
лиха наробила аварія на ЧАЕС і спасибі ліквідаторам, які ціною свого здоров’я,
а подекуди і життя врятували Україну і світ від жахливої катастрофи. Хоча її
наслідки через 35-років іще відчуваємо й тепер…
– Що новенького відбулося у вашому лісництві? –
запитуємо.
– Щойно завершили лісокультурну кампанію, посадили 35 га
лісових культур, ще на 35 га провели сприяння природному поновленню, –
розповідає Валерій Павлович. – На площі 1 га створили свій дендропарк біля
контори лісництва. Зараз готуємось до Великодня, травневих свят, прибираємо ліс
від сміття, впорядковуємо меморіальні місця. Звісно, у пріоритеті –
протипожежні заходи: ліс завжди потрібно оберігати від вогню. Робимо догляди за
культурами…
Валерій Павлович розповідає про унікальний 30 квартал, де є заказник і лісорозсадник. Там і семінари
проводять для лісівників, демонструючи досвід рубок стиглолісся шахматним і
вузькосмуговим методами.
– Рубали у січні, плугом ПКЛ нарізали борозни, знову їх
засипали, готуючи подушку з чорнозему, куди й насівалося з сусідніх площ
насіння, – розповідає лісничий. – Там зеленіє щітка, 50-100 тис. сосен на
гектар. Між ними віддаль 15-20 см. Такої повноти добитися рукотворним методом
неможливо.
– Вам 62 роки. Хотілося б дізнатися, як стали лісівником,
чия у цьому заслуга? – Думаю, що на вибір професії вплинув мій батько Павло
Іванович, – пригадує. – Я родом із с.
Світле Ковельського р-ну.
– А як доля закинула сюди?
– Мій батько був лісником у с. Соф’янівка. Слава Богу,
він і досі здравствує.
– Брав з малечку і вас у ліс?
– Атож. Спершу по гриби. Нас у сім’ї четверо хлопців
було, тож старалися на грибах заробити якісь гроші на одяг та найнеобхідніше…
Батько пропрацював лісником 40 літ. Мама Анастасія Никифорівна також трудилася
у лісі.
– А ваш син не пішов стежкою батька та діда?
– В Андрія – більш серйозна спеціальність. Він у нас
фахівець з питань торгівлі і митниці, зараз – підприємець. Підприємництвом
займається і його дружина Ольга. Надія на онука Миколку… Може він і продовжить
нашу династію.
Пригадав Валерій Павлович і своє дитинство, юність.
Навчався у трьох школах. Закінчив три класи в рідному селі, восьмирічну освіту
здобув у сусідньому селі Сітличі, ще два роки ходив у Підріжжя, закінчив
Березнівський лісовий технікум на Рівненщині, відтак Львівський лісотехнічний
інститут, відслужив строкову, з 1976 року – у лісовій галузі. Починав
лісорубом, старшим майстром, інженером у лісництві, невдовзі святкуватиме
30-річчя, відколи став лісничим. Дружина Наталія Володимирівна понад 20 років
пропрацювала секретарем Цмінівської сільської ради, понад 10 років – головою
сільської ради. Валерій Павлович був депутатом Цмінівської сільської ради,
обирався до районної ради.
Він людина діяльна, комунікабельна, відгукується до всіх
громадських справ. Що розмова відбувалася перед Великоднем, поцікавилися його
ставленням до церковних питань.
– Всі ці роки лісівники намагаються сприяти відновленню
храмів, будівництву нових. У Старому Чорторийську на монастирській церкві
навіть куполів не було, тепер все відбудовано, упорядковано, прибрано,
збудовано ще два храми. Й по інших громадах йде будівництво. Поліський лісгосп,
його директор-атовець Андрій Яцина, головний лісничий Анатолій Іщик, інші працівники
надають усім посильну допомогу.
– Свого часу, коли працював керівником державного
лісгоспу, до мене звернулися монахи зі Старого Чорторийська, – мовив на те мій
колега, заступник редактора і очільник Черемського природного заповідника
Володимир Мирка. – Тоді їх було лише двоє. Якраз перед тим у Городку я
побудував сільський храм і вони, вочевидь, за порадою місцевого настоятеля,
також звернулися за підмогою. Другого дня доставив їм потрібний матеріал. Це
було у 1998 році. Зараз цей монах Володимир став настоятелем монастиря,
авторитетна людина. Якось приїхав у Старий Чорторийськ, він мене упізнав.
– Добрі справи не забуваються, – каже на те Валерій
Оксенюк. – Зараз тим же монахам допомагаємо будувати храм у лісовій місцині.
Його історія така. У літній кухні нашого найстарішого лісівника Дмитра
Захарчука, про якого і ви писали, обновилася ікона. То ж в спогадку про це
монахи зі Старо-Чорторийського монастиря й розпочали неподалік будувати церкву.
– Чи будете святити паску?
– Обов’язково. Ми живемо у с. Козлиничі, а церква – у
сусідніх Цмінах. Тож щороку з дружиною вночі їдемо з пасхальним кошичком до
сусіднього села – під самісіньку РАЕС. Звідти до атомки – рукою подати.
Що ж, вітаємо Вас з днем народження, а всю вашу родину і
колектив – із Великоднем. Гарних вам свят.
Володимир
МИРКА,
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
Фото
авторів.