Вероніка Черняхівська належала до славетного роду української інтелігенції. Була письменницею, художницею та патріоткою. Красунею… Кати з НКВД у столичній Лук’яніській тюрмі її зґвалтували, а потім розстріляли, тлінні останки закопали в Биківнянському лісі…
«Люди здатні робити великі відкриття, розум їх може
дивувати, захоплювати, але мине два-три століття, і на вчення їх дивитимуться,
як на щось невірне, а ще за деякий час – забудеться й воно. У цей момент нас
хвилює питання щодо устрою Росії, до долі революції, але років через 50-100 ми
одійдемо в історію, про революцію 1917-го вчитимуть у підручниках, про
Керенського, про Український рух, але це будуть мертві слова. Події
повторяться, і, може, ще в якійсь державі буде така ж революція, але все це
буде давно відомим – всяка дія викликає протидію і т. д. У літературі, в
мистецтві, в усьому старе одживає свій вік, робиться нікому не потрібним, хіба
що якийсь аматор ним зацікавиться. І тільки в душі людини, в людині взагалі, –
не в ученому або герої – я бачу Вічність».
Вероніка
ЧЕРНЯХІВСЬКА,
«Щоденник»,
1918 р.
(Розстріляна
органами НКВД як «ворог народу» 22 вересня 1938 р. у м. Києві).