Письменник, дослідник та журналіст Леонід Чернов
прожив коротке, але яскраве життя в буремні 30-ті. Коли й помер від хвороб та
голоду. Але встиг залишити після себе кілька влучних поетичних рядків, які
знайшли своє місце в книзі «Розстріляне Відродження».
«Ти робиш нині свою історію,
Народе мій.
Віки, віки вона знущалась з тебе –
Хазяїна плодючої землі.
За батоги у тебе вимагали «хлєба»
Пани і підпанки, царі і королі.
Кривавим гноєм бив Дніпро у кручі,
І стогоном будив хахляцькі сни, –
І кров’ю харкали ген-ген за синім Збручем
Твої сини.
А тут в московський гній родючий край поринув,
Ховавши пісню в темряву дібров, і колисав повію
Катерину
Старий Дніпро…».
Леонід
ЧЕРНОВ (Малошийченко),
«На
розі бур», 1933 р.
(Помер
у 1934 р. від голоду і тифу у м. Харкові).