Попрок-гурт
Фіолет на тлі сучасної української музики виділяється особливою поетичністю та
інтимністю. Але «Стежкою» музиканти перевищили навіть самі себе. І замість
музичного альбому презентують збірку пісень за аналогією до класичної
літератури.
«Стежка»
— збірка виданих синглів і кількох нових творінь Фіолету. Вона стала для гурту
пісенним підсумком року життя в карантині. І в такому інноваційному форматі
якнайкраще проявився талант Сергія Мартинюка, фронтмена гурту, який до того ж
ще й письменник. На сьогодні він випустив романи «Рок-н-рол», «Капітан Смуток»
та поетичну збірку «Реп’яхи».
«Стежка», як і книга, має власну обкладинку, пролог
та епілог. І без винятку кожна її пісня є окремим твором-одкровенням, що
породжує інтимний діалог автора зі слухачем.
У «Слово даю» Сергій ділиться спогадами про знакові
миті дитинства й дорослішання. У «БРО, ТВОРИ ДОБРО» — реакціями на складне
політичне сьогодення. У «Пахнеш щастям» — новорічною чіл-історією про рік життя
в масках, коли рятують тільки найближчі і віра у своє ремесло. У «Зовсім не
боляче» — найбільш сокровенним…
А однойменний титульний трек збірки став для Сергія
навіть пророчим. «Перші рядки «Стежки» народилися позаторік у Барселоні. За цей
час у моєму житті змінилося чимало і «Стежка» стала своєрідним символом тих
змін, спробою відпустити минуле й рухатися далі. У ній багато ностальгії,
самосповідальності, тужливі нотки ерху — китайської скрипки й умовний вайб
попмузики 90-х. «Стежкою» я вчуся відпускати болісне минуле й зі щирим
оптимізмом дивитися в майбутнє», — пояснює автор.
Збірка «Стежка» — своєрідний, однак дієвий спосіб
розібратися в собі та зцілити власну душу, вступивши в діалог із музикантами.
Слухати збірку: Bandlink.
Наш
кор.
