Міністр
закордонних справ України Дмитро Кулеба розчарований тим, що НАТО не знайшло
формату участі України в саміті Альянсу 14 червня. А яким боком ми можемо туди
потрапити?
На спільній пресконференції з Генеральним секретарем
ОБСЄ Хельгою Шмід очільник зовнішньополітичного відомства нашої країни,
представник цивільної адміністрації вітчизняного уряду, поскаржився на НАТО:
«Ми розуміємо бажання союзників провести закритий
саміт, щоб обговорити трансатлантичну єдність, приклади таких самітів були,
зокрема, в 2017 р. у м. Брюсселі. Але, якщо чесно, ми абсолютно не розуміємо,
як можна проводити закритий саміт НАТО на тлі агресивних дій РФ проти Україна в
чорноморському регіоні і проти членів Альянсу? Я маю на увазі останні
результати розслідування в Чеській Республіці (майже доведено, що російські
диверсанти підірвали склад з боєприпасами, внаслідок чого загинуло 2 громадян
Чехії, – ред.). Цього ми зрозуміти не можемо, як можна не знайти формат участі
України в саміті цього року?».
Дмитро Кулеба подякував «нашим партнерам із НАТО за
постійне підтвердження політики відкритих дверей на основі рішення
Бухарестського саміту 2008 р., але відтоді минуло вже 13 років, і жодного кроку
до виконання цього рішення не було зроблено».
І ось тут виникає ключове питання: чому
Північно-Атлантичний оборонний союз обіцяє Україні політику «відкритих дверей»,
а напередодні саміту закриває ці самі двері перед носом?
З одного боку, це геополітика. При всій агресивності
режиму Владіміра Путіна в НАТО не хочуть іти на пряму конфронтацію з Кремлем,
адже навіть ухвалення Плану щодо членства для України та Грузії може спонукати
Москву до чергової агресії. Втім, «дід із бункера» продовжує вважати країни
екс-СССР своєю вотчиною, і за будь-яких умов буде продовжувати окупаційну
політику. А от ПДЧ для нас став би своєрідною парасолькою безпеки!
Дмитро Кулеба визнає справедливість докорів
Брюсселю, «що у нас занадто повільні деякі реформи», і тут криється основна
причина.
Мало хто знає, що насправді НАТО складається з двох
частин. Цивільна адміністрація, своєрідний уряд Альянсу на чолі з генсеком
Йенсом Столтенбергом, займаються суто
дипломатичними справами та організовують внутрішню взаємодію цивільних урядів.
Але в НАТО є ще й військове крило, штаб якого знаходиться зовсім не в
бельгійському Брюсселі, а за декілька десятків кілометрів від міста, в
спеціально облаштованому Командному штабі. Свого часу довелося побувати в обох
локаціях, тому стверджую це як очевидний факт.
Так от, якщо військові НАТО та Міністерства оборони
України вже давно налагодили конструктивну взаємодію, а наше військо
розвивається за стандартами Альянсу, то в цивільному секторі наша держава
абсолютно не відповідає демократичним вимогам
держав-учасниць. Тут йдеться і про боротьбу з корупцією, і про
незалежність гілок влади, і про протидію олігархату, і, врешті-решт, про
мізерний життєвий рівень «маленьких українців» та слабке фінансове забезпечення військовослужбовців.
І навіть війна з Росією на українському Донбасі та
окупація Кремлем нашого Криму не можуть переважити цю обставину: Україна має,
насамперед, відповідати всім демократичним стандартам НАТО. І це те домашнє
завдання, яке з 2008 р. так і не вдалося виконати.
Брюссель нам буде допомагати й надалі. Але – не
більше цього.
Бо навіть окремі члени НАТО (наприклад, ФРН) не хочуть навіть продавати нам сучасне озброєння.
Щоб не посваритися з Кремлем…
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото з порталу «Аbcnews»: новий офіс штаб-квартири НАТО в Брюсселі.