У Володимирі-Волинському приймали
представників «Товариства польського мистецтва «Барви рубежів» (Barwy
Kresowe). Основною метою гостей із Польщі був візит на Лодомирське кладовище,
пише у своєму дописі у Facebook Костянтин Зінкевич. На
Лодомирському кладовищі є багато польських поховань кінця 19-го- початку 20-го
століть.
«Більшість із них зруйновані часом і
вандалами. Деякі пам’ятники взагалі є як витвори мистецтва. І усе це потребує
реставрації. Наші гості мають намір почати реставраційні роботи по мірі
можливості. Тож обійшли більшу частину кладовища, оглянули, оцінили потреби,
шукатимуть можливості», — йдеться у повідомленні.
Найімовірніше, що кладовище було засновано
після приєднання Володимира до Російської імперії наприкінці ХVIII ст. Науковці вважають, що перше поховання на кладовищі датовано 1830 р.
Вхідні брами збудовані у 1840 р. З 1980-х рр. масові
поховання на кладовищі припинено.
Кладовище засаджене старими деревами, які час від часу падають у
завдають шкоди похованням. Кладовище мало три частини — православну,
католицьку та юдейську, а також нечисельні німецькі поховання.
Час появи перших католицьких поховань збігаються у
часі із закладанням кладовища. Як зазначав
краєзнавець Вальдемар П’ясецький,
«смисловим композиційним центром найстарішої частини католицького кладовища є
цегляні руїни значної каплиці, поставленої в 1827 році над гробом Констанції Клосовської її сином. Поряд ще
одна капличка, невелика, в досить пристойному стані, хоч в середині
розграбована. Це родова гробниця Бодзяків.
Родинних поховань різного типу — в закритих гробницях чи під однією
огорожею зі спільним загальним пам’ятником, як свідчить їх перепис — було
кілька десятків. Часто такі пам’ятники були декоровані круглою скульптурою чи
рельєфами. Круглі скульптури у вигляді ангела чи Богоматері мали і окремі
поховання. Крім значної кількості скульптур, католицьке кладовище відзначалося
використанням значної кількості епітафій (посмертних посвят) на могилах».
Кожне із збережених католицьких поховань вражає оригінальністю
художніх рішень, і водночас цікавими життєвими історіями. Одним з яскравих
прикладів є поховання Йоганни
Ольшанської. На високому пам’ятнику встановлено хрест із розп’яттям. Ольшанська померла в 1855 році. Поруч
похований її чоловік. Напис польською мовою, зроблений родичами, засвідчує
наступне: «Цей пам’ятник зрошений сльозами сумуючої родини. Він
споруджений для доброго брата, який, засумувавши за коханою дружиною, невдовзі
і сам поспішив за нею. 9 серпня 1857 року».
Наш кор.
Фото з Facebook,