Як 80 років тому гітлерівські окупанти шукали робочу
силу для перемоги Третього рейху…
80 років тому, з початком другого етапу Другої світової
війни, м. Луцьк та Волинська обл., як відомо, ще до початку липня 1941 р. були
окуповані нацистськими військами. Слідом за передовими підрозділами Вермахту
йшли цивільні установи та адміністрації для створеного Третім рейхом «Райхскомісаріату
Україна» на чолі з нацистським військовим злочинцем Еріхом Кохом.
Що ж відбувалося в наших містах і селах 80 років
тому?
Заграючи з місцевим населенням, нацисти про людське
око створювали органи цивільної влади з місцевого населення. Так, першим
окупаційним бургомістром м. Луцька був Євген Тиравський, потім, до 2 лютого 1944 р. – Павло Скоробогатов.
Оскільки Третьому рейхові потрібні були ресурси для
продовження війни на Сході, то масово використовувалася підневільна праця не
лише євреїв чи радянських військовополонених (у м. луцьку існував навіть
концтабір!), але й цивільного населення.
Саме тому видавалися різноманітні циркуляри, обов’язкові
для виконання.
«Хто без важливої причини відмовляється від праці,
буде покараний за п. 4 розпорядження Райхсміністра для зайнятих східних земель
(Альфреда Розенберга, – ред.) від 5 серпня 1941 р. – надзвичайним судом на в’язницю
чи каторжну тюрму або окружним комісаром на грошову кару чи скерування до
табору примусової праці», – зазначав начальник Луцької окружної біржі праці
Кноте. Документ надрукувала окупаційна україномовна газета «Український голос».
Саме тому наголошувалося:
«Всі працездатні мешканці м. Луцька зобов’язані до
праці. 2. Без згоди Уряду праці не можна урядовця чи робітника приймати чи
звільняти. 3. Кожний мешканець зобов’язаний на вимогу Уряду праці зголоситися
зі своїми особистими документами до Уряду праці».
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото з архіву: м. Луцьк улітку 1941 р. після
бомбардування.