У Цуманській селищній громаді Луцького р-ну 12 вересня –
велелюдне свято. Саме свято, бо тут вкотре продемонструють нетлінність ідеї
боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу. У с. Липне відбудеться грандіозний
фестиваль «Криївка Перця», котрий із
2014 р., коли відбувся вперше, став символом відродження повстанської слави не
лише обласного, але й загальноукраїнського масштабу!
Все розпочалося з серії публікацій у «Волинській газеті» про
героїчну і трагічну долю уродженця с. Холоневичі, колись Цуманського, потім
Ківерцівського, а від початку ц. р. Луцького р-ну, Василя Чепелюка, 1922 р. н.., який у 1944
р. пішов в УПА і з псевдо «Перець» був надрайонним провідником ОУН та
керівником однієї з останніх боївок УПА. Потім тему підхопили та розвинули інші медіа.
Карателі з гарнізону Внутрішніх військ МВД СССР та
оперативники з Цуманського райвідділу МГБ багато років безуспішно полювали на
Василя Чепелюка (до речі, він – далекий родич Народного артиста України, уродженця с. Холоневичі Василя
Чепелюка). Кілька окупанти разів здійснювали
масові облави на повстанців, вступали в бойові зіткнення, зазнавали втрат, в
тому числі гинули й ті місцеві селяни. Які, наче Іуда, вели червоних карателів
до місця перебування повстанців… Аж доки черговий яничар, орієнтовно, в 1951
р., не показав потаємне місце в лісі біля с. Липне, де знаходилася криївка
воїнів УПА.
Як свідчать вцілілі архівні матеріали (більшість із них
після розвалу СССР було вивезені в спецхрани російської ФСБ, – ред.), коли
бункер «Перця» був оточений, воякам УПА запропонували здатися. Але у відповідь
лише прогриміли постріли… Тоді облава
підступила ближче та кинула ручні гранати… І – кілька сухих пістолетних
пострілів усередині. На поверхню чекісти дістали лише бездиханні тіла Василя
Чепелюка та іншого вояка УПА, особа якого досі не встановлена. Вони не здалися,
пожертвувавши за Україну власним життям. Василеві Іларіоновичу на той час не
виповнилося й 30-ти років…
Власне, невідомо, де російські окупанти тоді поділи останки
повстанців. Спочатку вантажівкою їх привезли в центр с. Холоневичі, де
виставили на загальний огляд із вимогою опізнати особи загиблих. Але ніхто, в
тому числі й мати та дружина «Перця», нічого не сказали… Та згодом Василя Чепелюка таки
ідентифікували, другого повстанця – ні…
Потім військова вантажівка через лісові хащі та грузькі болота
поїхала в смт Цумань, де знаходився райвідділ МГБ. Десь там червоні окупанти й
приховали сліди свого чергового злочину, але де саме могила повстанців –
невідомо.
Однією з найповажніших гостей у серпні 2014 р, коли з
ініціативи «Волинської газети» та за підтримки облради в особі на той час
першого заступника голови, свободівця Олександра Пирожика, завдяки сприянню
тодішнього начальника облуправління лісового та мисливського господарства
Василя Мазурика силами місцевих лісівників було облагороджено місце, де був
бункер «Перця», і встановлено великий дубовий хрест, була єдина донька Василя
Чепелюка – Лідія Літвінцова з с. Холоневичі, яка приїхала на це святе місце
разом із дітьми та численними онуками… Як не намагалися чекісти знищити
українського повстанця, але його рід, переживши репресії та депортації, таки
розрісся в стократ.
Так було вкотре розвінчано окупаційний міф про «злочинну
суть українсько-німецьких буржуазних націоналістів». Бо і в с. Холоневичі, і в
с. Липне, і в навколишніх селах Цуманської округи люди і тоді знали правду, і
зараз її повторюють їхні нащадки: «Перець» був найавторитетнішою особою в цій
поліській глибинці, користувався повагою та підтримкою населення, тому й зумів
так довго перебувати в лавах УПА.
Василь Чепелюк, за спогадами тих, хто його знав і бачив, був високим, красивим, неодмінно – у хромових чоботях, у
добре підігнаній військовій формі з планшеткою і автоматом наперевіс, і з
пістолетом у кобурі на шкіряному паску та кашкеті зі срібним Тризубом. На жаль,
жодного фото Василя Іларіоновича не збереглося…
Як повідомив Цуманський селищний голова Анатолій Дорощук, цього
річ у с. Липне 12 вересня – знову Фестиваль «Криївка Перця». У ньому візьмуть
участі як місцеве населення, так і гості з інших областей України і навіть зі
столиці. Початок велелюдних урочистостей – о 12.00. До затишного куточка лісу,
який люди назвали «Перцева гора», селищна влада вже порівняла дорогу, тож і до
місця останнього бою Василя Іларіоновича та його невідомого побратима, можна буде
дістатися без проблем. Традиційно Богослужіння буде проведено місцевим
духовенством Православної Церкви України на чолі з митрофорним протоієреєм
отцем Тарасом Манелюком.
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото Романа УСТИМЧУКА: під час урочистостей на «Перцевій
горі» до місця останнього бою Василя Чепелюка приїздять цілі учнівські
колективи.