За рішенням Верховної Ради у другу неділя вересня на державному рівні вшановують роковини депортації – примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 рр. У 2019 р. цей меморіальний День відзначався вперше, далі і зараз – традиційно.
На Волині в цей період опинилося кілька десятків
тисяч примусово депортованих українців зі споконвічних українських земель, які
наразі перебувають у складі Польщі в Підкарпатському і Люблінському
воєводствах..
Ця сумна історія, як зазначали колеги з «Радіо
Свобода», сталася тому, що комуністичне керівництво СССР, із його тотальним
порушенням прав людей, широко використовувало депортацію (примусове виселення)
з каральною чи політичною метою.
«Так, визначаючи свої західні кордони після
підписання з нацистською Німеччиною пакту
Молотова-Ріббентропа, СССР не брав до уваги етнічну складову населення, яке
мешкала у прикордонні. А 9 вересня 1944 р. у польському м. Любліні СССР та окупована
Кремлем Польща уклали угоду про «взаємний обмін населенням» – примусово
виселяли українців із Польщі, а поляків із України», – зазначається.
Як стверджує Український інститут національної пам’яті – майже понад 840 тис. українців вимушені були
покинути свої домівки.
Комуністичні режими СССР і Польщі вчинили це із
застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних,
соціальних, економічних і культурних прав людей. Виселяли українців у різні
регіони УРСР – від Волині, Галичини до Причорномор’я, Слобожанщини та Донеччини.
«У 1947 р. тих українців, що відмовились виїжджати до
СССР, польська влада в ході «операції Вісла» депортувала на північ і захід
Польщі. За кілька місяців примусово переселили в східнонімецькі землі, які
відійшли до ПНР, майже 150 тис. українців. Ще кілька десятків тисяч українців
були позбавлені батьківських домівок під час обмінів прикордонними ділянками
між СРСР та Польщею у 1948, 1951 рр.», – пише «Радіо Свобода».
Комісії з примусової депортації, зокрема, діяли як у
польському м. Любліні, так і в українському м. Луцьку. Тож цілком логічно, що саме в м. Луцьку на Меморіалі
«Вічна слава» серед інших встановлено монумент на честь примусово депортованих.
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву: епізод примусової депортації
українців у 1944-1951 рр.