Цей документ був виданий за словами польського
очевидця, відразу за свіжими результатами та емоціями, а тому містить в назві
ще і: «Із втечею Султана, Великого Візира, втратою їх обозу, наметів, прапорів,
артилерії і багажу». Це – про славетну перемогу українських козаків над
турецькими загарбниками під м. Хотин, коли московити стояли військом на
кордоні, а потім були змушені підкоритися та заплатити Січі дань (відступні).
«До ювілею підготував сюрприз і дарую країні нове,
невідоме у нас джерело, яке розповідає про Хотинську війну 1621 р.», – так розпочав статтю правозахисник та
дослідник Ігор Полуектов в «Історичній правді» статтю «400 років славетної
перемоги! Нововіднайдене джерело про козаків та Хотинську війну». І ця
публікація справді варта того, щоб пригадати нашу славетну історію!
Ось що написав Ігор Полуектов про цю унікальну
книгу:
«Видане в Парижі відразу після її закінчення, 15 листопада 1621 р. Автор Abraham Saugrain (1567-1622) – книговидавець, що
народився в Ліоні, в 1587 р. – перебрався в Париж, в якому з 1595 р. зажив собі
славу видавця інформаційних листів, які розповідали про події у Парижі і
Франції, а також і найбільш важливі міжнародні. Саме такою була Хотинська війна
1621 р., про яку він встиг розповісти, як про одну з останніх в своєму житті:
«Нещодавня велика і пам’ятна поразка 150 000 турків
від християнської армії».
В тексті названі учасники війни: турки і татари
(Turcs & Tartares) – з одного боку, яким протистояли поляки і козаки, а
також невеликий загін німців (Pologne & Quosaque & Mousqueterie
Allemande; характерно, що поляки і козаки розділені та не сприймаються французами
як громадяни однієї країни, навіть в 1621 р.).
Згадані в тексті і московити («Moscouite; ще раз
нагадую, що це єдина правильна назва, яка фігурує в абсолютній більшості джерел»,
– наголошує Ігор Полуектов). Які були зацікавлені у цій війні «і стояли великою
армією на кордонах» Країни козаків, але так і не встигли вступити в неї,
чекаючи перемоги турків. І виправдовували своє розташування на кордонах:
Боялись, що татари нападуть на них».
В тексті розповідається також про те, що турки в
першу чергу прагнули атакувати козаків. Ті ж погодились на таке невигідне,
здавалось, положення, мужньо витримували атаки і здійснювали з першої лінії
рішучі вилазки і контратаки.
«Напад здійснюватиметься на Козаків, ті вдаватимуть,
що зазнали поразки… але зможуть зробити легкі вилазки, щоб битись з великою
армією… турки зустрінуть там великий опір, що зменшить їх армію, але це не
коштуватиме багато згаданим Козакам. Затвердили такий план», – пише французький
літописець.
А також тут згадується:
«Козаки контратакували і забрались глибоко в намети ворога, злякавши Султана… І якщо б не наказ польського керівництва відступити, то забили б ще більше турків».
«І лише нерішучість поляків не дозволила тоді
козакам остаточно зруйнувати Москву. Взяли з неї добрячі відкупні і зайнялись
більш ретельно своїм державним проектом, який Петро Конашевич міг успішно
здійснити ще в 20-30-х роках, не чекаючи середини XVII ст. і Богдана
Хмельницького. Якби вижив», – підсумовує Ігор Полуектов.
І ставить цілком конкретні питання:
«І як сучасна Україна вшановує цей подвиг?
Як відмічає 400 років видатної перемоги, яка мала
значення для всієї Європи?
Які заходи міжнародного і державного рівня
заплановані в Хотині на осінь 2021 р.?
Запрошені в Україну керівники Польщі, Литви, Молдови,
Словаччини, Чехії, Німеччини, Австрії?
Ні? Як ні?!
А про яку тоді суб’єктність України в світі можна
говорити, якщо єдиний шанс і нагода для цього так бездарно згаяна в цьому році?».
Слід лише нагадати, що м. Хотин – це Чернівецька
обл., розташоване на правому березі Дністра. Славетна фортеця збереглася досі.
Роман УСТИМЧУК.
На фото «Історичної правди»: фрагмент оригіналу
французької книги про перемогу українських козаків над турками та переляк
московитів.