Ще
«за Польщі» талановита волинська молодь здобувала освіту далеко за межами
України. Зокрема, в столицю Чехії – Прагу, де вчилися «не займатися лівизною».
Про цілу групу з 8 молодих уродженців м. Берестечка
розповів на сторінках «Історичної правди» Юрій
Юзвич, Історик, Голова Крайової пластової ради «Пласту – НСОУ», випускник
історичного факультету ЛНУ імені Івана
Франка. Стаття називається красномовно: «Пізнавальна історія про вихованця
«Пласту» з Берестечка на Волині».
І в ній найбільше увагу приділено Антінові Хмаруку, який помер у віці 26
років і похований у м. Прага (могила збереглася й досі!). Незважаючи на свій
юний вік, за таке коротке життя хлопець із м. Берестечка став секретарем
Української громади в Чехословаччині, поруч з Уласом Самчуком та іншими шанованими українцями. У 1936 р. –
пресовий референт громади, одним із завдань якого було видання «Інформаційного
Листка», заступник Контрольно-ревізійної комісії «Пласту» в еміграції та член
Крайової екзекутиви Організації Українських Націоналістів.
Ось фрагмент цієї публікації:
«Антін Хмарук,
син Арсена й Марії, народився 12 серпня 1912 р.у містечку Берестечко
Горохівського повіту. Біля того самого, де відбулась відома битва Богдана Хмельницького. Православний.
Дитинство провів у рідному містечку, де заправляв московський піп-чорносетенець
із «Союза русскава народа».
Визвольна революція і війна 1917-1921 рр. зробила
свою справу. У 1925 р. із Берестечка поїхали вчитись до Української гімназії у
Прагу одразу 8-ро дітей. Був серед них і 13-літній Антін. Він був явним лідером
у групі своїх односельчан, наприклад, давав рекомендації такого характеру:
«Не вживай того чи іншого слова, яке було вдома
нормальним».
Григорій
Ткаченко згадував ще одну настанову від Антіна Хмарука:
«Прочитав» мені лекцію, щоб я не займався лівизною».
Помер наш герой у віці 26 років від невідомої хвороби…
Ні про Антівна
Хмарука, ні про інших учнів цієї гімназії – Петра Корнійчука, Михайла Ліщукевича. Ніну Корнійчук, Марусю і Аполінарію Воронєцьких, Федора
Черпяхівського і Григорія Ткаченка, ні в м.
Берестечку, ні на Волині ніхто фактично нічого не знає… А шкода – це справді
історичні особистості.
Ольга
ДАНИЛЮК.
На
фото «Історичної правди»: група учнів Української гімназії в Празі (1930 р.),
уродженців Берестечка (із супроводжуючою особою – стоїть в центрі), крайнім
праворуч стоїть Антін Хмарук, стоять зліва: Петро Корнійчук, Михайло Ліщукевич.
Сидять Ніна Корнійчук, сестри Маруся і Аполінарія Воронєцькі, сидять внизу
Федір Черпяхівський і Грицько Ткаченко.