Займатися цифрологією чи нумерологією, справа
невдячна. Але часом вона допомагає знайти чіткі відповіді на найскладніші
запитання. Особливо, коли вже й 2021 р. став історією. Ще один рік із цифрою
«1», яка дуже нагадує стрілу чи спис.
Чому 2021-ий для багатьох громадян України був
черговим випробуванням живучості, а в результаті люди в кількох опитуваннях
зробили невтішний висновок, мовляв, «країна рухається не туди»?
Чинників багато, рецептів одужання – мало. Але що
роки з одиничкою – «списом», «стрілою» – виявилися складними і доленосними,
тут, мабуть, ніхто не заперечить.
Приміром, у 1991 р. провалився ГКЧП, рухнув СССР і
постала Незалежна Україна. Раніше, в 1981 р., ввели військовий стан у Польщі. У
1961 р. у людей висмоктали останні соки під час грошової реформи. А про 1941 р.
і розповідати, мабуть, не варто: на нашій землі продовжився другий етап Другої
світової війни…
Ба, навіть цілі покоління, які народилися в роках
минулого тисячоліття, котре починалося саме з «1», продовжують відігравати в
державі провідні ролі, хоча носять у собі ті невловимі ознаки войовничості,
приховуючи болючі рани минулих кривд і втрат.
Може, саме тому Україні ніяк не вдається підвестися
в світі як рівній із рівними, з високо піднятою головою державності та
усміхненими образами її щасливих громадян? Чи причина, все-таки, в чомусь
іншому? Можливо, треба сподіватися на успіх уже нових поколінь, без «колючої»
одинички?
Звичайно, ті, що з’явилися на світ Божий, починаючи
з 2000 р., ще надто юні та недосвідчені, щоб виконувати роль «першої
скрипки». Але саме вони вже не один рік
служать в армії та починають отримувати дипломи про вищу освіту. І в них уже немає того кріпацького вантажу
минулого, котрий примушував людей бути не самодостатніми особистостями, а чи
гарматним м’ясом у чужих війнах, чи «коліщатками та гвинтиками» в окупаційній
машині поневолення…
Так чи інакше, навіть якщо цифра «1» не має
абсолютно ніякого впливу на долі людей та країн, у 2022 р. нам усім треба
мріяти про вирішення хоча б кількох фундаментальних проблем. Насамперед, пора
переможно завершувати російсько-українську війну на Донбасі, щоб виник шанс
зосередитися на розбудові власної армії та в перспективі – мирному поверненні
Криму.
Але для цього нарешті повинен в Україні запрацювати
механізм, коли «верхи» і «низи» існують не в різних галактиках, а живуть одним
життям та ставлять і виконують ідентичні завдання. Саме тоді можливі
демократія, правопорядок, і, найважливіше, економічні і правові умови, коли
кожен громадянин буде успішним та заможним, бо злі, бідні та неосвічені люди не
можуть створити чого світлого та доброго…
Словом, із Новим роком! І без «колючо-ріжучих»
знаків!
Володимир
ДАНИЛЮК.
Ілюстративне
фото з відкритих джерел.