Кому учасники маршу націоналістів на честь 113
річниці від дня народження Степана Бандери вимагали присвоїти звання Героя
України? Виявляється, представникові славної Західної України, якому навіть
поставили прижиттєвий монумент!
1 січня 2022 р. велелюдна колона маніфестантів,
святкуючи черговий день народження вождя однієї з гілок ОУН Степана Бандери,
прибула на Банкову. Тут в Офіс Президента Володимира Зеленського мирно передали
клопотання про присвоєння Мирославові Симчичу звання Героя України! І за його
десятирічну жертовну боротьбу за Незалежну Україну, і з з огляду на 100-річчя
ветерана національно-втизвольного руху.
І хоча в президентському офіці ще не відреагували на
таку ініціативу, варто звернути увагу на те, хто ж такий Мирослав Симчич (псевдо
в УПА – «Кривоніс»)?
Він народився 5 січня 1923 р. в с. Вижний Березів
Косівського р-ну Івано-Франківської обл. в сім’ї селян середньої заможності. На
його виховання великий вплив мав дядько матері – колишній курінний УГА Григорій
Голинський.
Детальніше про нього можна дізнатися з публікації в
газеті «Україна молода»:
«У 1941 р. вступив до юнацької мережі ОУН, восени
1943 р. був відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона)
в Космач, де служив кулеметником. Після двох боїв з німцями цей курінь відійшов
у Чорний Ліс.
Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став Рушірський
бій під Космачем, в якому, за даними Центру дослідження визвольного руху, з
радянського боку, окрім дивізії НКВД, брали участь 31-й, 33-й і 87-й прикордонні
загони та деякі інші радянські формування. Їх було повністю розгромлено.
…Засуджений 1949 р. Івано-Франківським Військовим
трибуналом Військ МВД СССР за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Дивом
вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Брав активну участь у повстаннях
та боротьбі з урками. Згодом повторно дістав ще 25 років за «участь у
націоналістичному угрупуванні». 1956 р. Комісія Вєрховного Совєта СССР
скоротила термін покарання до 10 років. У 1963 р. Мирослава Симчича звільнили.
Однак 30 січня 1968 р. він знову заарештований за так званими «нововиявленими
обставинами».
Після тривалого слідства, більшість часу якого
Мирослав Симчич перебував в одиночній камері, навіть «справедливе» радянське
правосуддя не змогло довести жодних «нововиявлених злочинів». Аби не звільняти
запеклого ворога радянської влади, у грудні 1969 р. Прєзідіум Вєрховного Совєта СССР скасувала постанову від 1956-го. Вєрховний
Суд СССР своїм рішенням від 20 січня 1970 р. направив «Кривоноса» відбувати
покарання за вироком 1953-го.
Мирослав Симчич вийшов на волю лише у 1985 р. Усього
відбув в ув’язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Ще рік після звільнення
перебував під наглядом. Навіть після проголошення Незалежності України міліція м.
Запоріжжя «за звичкою» приходила перевіряти «особливо небезпечного злочинця»…
У 2008 р. в Коломиї йому було встановлено
прижиттєвий пам’ятник.
Мирослав Симчич – кавалер українських орденів «Свободи» та «За заслуги», Почесний
громадянин Коломиї та Львова.
Ось такій людині учасники «Маршу Бандери»
рекомендують присвоїти звання Героя України.
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото «Історичної правди» Мирослав Симчич у лавах
УПА і в наш час.