Московські зграї, як фашисти, на світанку
Напали віроломно на мою країну.
Плюндрують мою землю-вишиванку,
Життя і мрії перетворюють в руїну.
Квітучу, мирну атакують неньку-Україну,
Із синім небом, хлібними полями.
Щодня найкращі в світі люди гинуть,
Десятки міст і сіл охоплені боями.
Це бій на смерть із темною ордою!
Жертовності людей немає меж – Земля, немов дощем,
полита кров’ю молодою
І де береться сила і відвага? – не збагнеш…
Стурбована Європа ніби й помагає,
Щось заявляє, наче не мовчить.
Але, здається, вкотре вже чекає
Чи зможе Україна самотужки побідить?
Я вірю в силу нашого народу!
В його міцний непереможний дух!
Ми сотні літ виборюєм свободу
І вдарим так, щоб вражий світ потух!
Я свято вірю в нашу перемогу!
Ми вистоїм у ці часи буремні.
Молімось, українці, щиро Богу,
Щоб жертви наші не були даремні!
І прийде мир на нашу Богом дану землю
Сади вишневі знову білим зацвітуть.
І журавлі летітимуть із вирію повз греблю
Щасливо й добре люди заживуть!
Відновляться міста й зелені села,
Будинки, школи встануть із руїн.
Гуртом відновимо кохану Україну,
Щоб тільки знову не було на світі війн.
І слава України і її героїв буде линуть
По всій землі! І навіть до зірок!
Але як тяжко він дається зараз
Цей кожний, що веде до перемоги, крок.
08.03.2022
Любешів
Сергій
НЕСТЕРУК.