Національна спілка журналістів України надала
можливість всім охочим взяти участь у тренінгу «Безпека журналістів, які
висвітлюють війну в Україні». Чи отримали працівники ЗМІ практичні інструкції,
як вижити та якісно виконати редакційне завдання?
«Тематика заходу сформована з урахуванням специфіки
роботи працівників медіа в Україні в умовах широкомасштабного російського
вторгнення. Великий акцент робитиметься на практичних порадах журналістам, які
перебувають у тимчасово окупованих регіонах (Запорізька, Херсонська, Донецька,
Луганська області…). Учасники отримали поради, зокрема, з таких питань:
· оцінка ризиків
та підготовка до роботи в небезпечному середовищі;
· безпека в зонах
боїв; міни й касетні бомби; пастки, замахи та засідки;
· позбавлення волі
та викрадення;
· житло, переїзди
та комунікація;
· цифрова безпека»,
– повідомила Служба інформації НСЖУ.
Тренінг провели Станіслав Юрченко – фронтовий
фотожурналіст видання «Грати», автор та редактор низки спеціальних проєктів; Ліна
Кущ – медіатренерка, журналістка з досвідом роботи в зоні збройного
конфлікту на Донбасі, в тому числі для світових медіа Reuters та BBC;
співавторка звітів НСЖУ про порушення прав журналістів на окупованих територіях
Донбасу і Криму, Перша секретар Національної спілки журналістів України
Крім цього, позицію національних та міжнародних
організацій щодо роботи журналістів під час війни в Україні на початку заходу
висловили Гільєрма Канела – очільник відділу ЮНЕСКО з питань свободи
вираження поглядів та безпеки журналістів та Сергій Томіленко – голова
Національної спілки журналістів України;
В заході також взяв участь представник «Репортерів
без кордонів».
Під час тренінгу презентовано україномовну адаптацію
спеціального видання «Посібник з безпеки для журналістів», підготовлену НСЖУ
спільно з «Репортерами без кордонів» за підтримки ЮНЕСКО. Посібник пропонує
практичні поради для журналістів, які працюють у зонах високого ризику, а також
короткі інструкції щодо підготовки до різного типу небезпек, які можуть включати
збройні конфлікти, епідемії, стихійні лиха та вуличні протести.
Всього з 24 лютого 2022 р., коли почалася друга,
найкривавіша фаза рашистського наступу на Україну, під час виконання
редакційних завдань від рук кремлівських головорізів загинуло 20 українських та
закордонних журналістів.
Крім цього, було поранено чимало журналістів,
мобілізованих у воєнний стан до лав Збройних Сил України, в тому числі і з
Волині.
Але чи можливо взагалі захиститися працівникам медіа від
рашистських куль та уламків?
Колеги з Інституту масової інформації провели з цього
приводу детальне розслідування:
«В міжнародному законодавстві Додатковий протокол до
Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв
міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року визначає:
Стаття 79. Заходи щодо захисту журналістів
Журналісти, що перебувають у небезпечних професійних
відрядженнях у районах збройного конфлікту, розглядаються як цивільні особи в
значенні пункту 1 статті 50.
Як такі вони користуються захистом згідно з
Конвенціями й цим Протоколом за умови, що вони не чинять дій, несумісних з їх
статусом цивільних осіб, і без шкоди праву воєнних кореспондентів,
акредитованих при збройних силах, на статус, передбачений статтею 4 а (4)
Третьої конвенції.
Вони можуть отримувати посвідчення особи згідно зі
зразком, що наводиться в Додатку 2 до цього Протоколу. Це посвідчення, що
видається урядом держави, громадянином якої є журналіст, або на території якої
він постійно проживає, або в якій перебуває інформаційне агентство, де він
працює, підтверджує статус його пред’явника як журналіста.
Частина третя статті 44 цього протоколу визначає:
3. Для сприяння посиленню захисту
цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти
зобов’язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони
беруть участь у нападі або у воєнній операції,
що є підготовкою до нападу. Однак у зв’язку з
тим, що під час збройних конфліктів
бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій
озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він
зберігає свій статус комбатанта за умови,
що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю:
a) під час кожного воєнного зіткнення;
b) в той час, коли він перебуває на виду в
противника в ході розгортання в бойові порядки, що передують початку нападу, в
якому він повинен узяти участь.
Дії, що відповідають вимогам цього пункту, не
розглядаються як віроломні в значенні статті 37, пункт 1 b.
Тобто основною відмінністю комбатанта, учасника
бойових дій є саме наявність зброї в руках. Навіть не форма, не інше військове
спорядження, а саме зброя. Тому журналіст користується захистом, як і цивільне
населення, тільки в тому разі, коли в нього в руках немає зброї. Інакше
правовий імунітет на журналіста не поширюється, він визнається комбатантом
відповідно до статті 44 цього протоколу».
Оскільки росія в листопаді 2019 р. узагалі заявила, що
не виконуватиме ніяких вимог Женевсього протоколу, то фактично кремль оголосив
про відмову від захисту цивільного населення, зокрема – журналістів, під час
бойових дій з використанням російських збройних сил або інших формувань. Путінські
головорізи та особисто «дід із бункера» намагаються
зняти з себе відповідальність за вбивство мирного населення, зокрема
журналістів, унаслідок дій її збройних формувань.
Однак держава Україна залишається підписантом цієї
конвенції і протоколів до неї, і, отже, українські журналісти для отримання
правового захисту, у тому числі військового трибуналу в Гаазі, мають
дотримуватися вимог протоколу і не брати до рук зброї.
А от як вціліти на цій немилосердній війні,
допомагають тренінги, які проводить НСЖУ.
Ольга ДАНИЛЮК.
Ілюстративне фото порталу «Детектор медіа».