Одійшла у засвіти Раїса Дюкарева
На 76 році життя відійшла у засвіти Дюкарева Раїса
Петрівна – велика ентузіастка й новаторка лісогосподарського виробництва.
Лісова галузь завдячує їй ініціативами у сегменті розробки різноманіття
товарної недеревної продукції, що підтримував і заохочував тодішній очільник
лісівників Волині Дмитро Телішевський. Волинь була родоначальником і займала
перші місця в країні по комплексному веденні лісогосподарства – переробці
соків, ягід, грибів, хвої, консервації дичини, заготівлі лікарської сировини…
Тоді, попри 11 консервних цехів, при лісгоспах діяли свинарники, бичатники,
пасіки, зариблені ставки, заготовляли сіно, при кожному лісгоспі були свої
крамниці і їдальні, які забезпечувалися м’ясом, молоком, іншою продукцією
власного виробництва. З 1978 року обіймала посаду головного спеціаліста відділу
побічного користування, відтак працювала головним технологом – начальником відділу
побічних користувань і харчових продуктів лісу об’єднання «Волиньліс» при
Анатолію Голіку та Богдану Коліснику. Загалом віддала галузі чотири десятки
літ. Колеги називали її піонеркою з впровадження нових і незвичних для галузі
на той час товарів побічного використання лісових ресурсів. Завдяки її
ініціативності проводилася реконструкція консервних цехів, створювалися нові
виробничі приміщення, впроваджувалися прогресивні технології переробки лісових
дарів, з’являлися нові види продукції. Це вона у місцевих господинь і
дипломованих спеціалістів харчової промисловості вишукувала унікальні рецепти
соків, розпитувала про технології виготовлення консервів з дичини, грибів,
дикорослих ягід. Все це робилося за її безпосередньої участі. Любила також і
власноруч робити варення, різноманітні заготовки на зиму з дикоросів та
садовини.
Лісоуправлінці і працівники лісогосподарських підприємців
шанували її за ініціативність, професіоналізм, товариськість. Раїса Петрівна
дорожила людьми, уміла знайти не тільки рідкісний рецепт консервації, а й
унікальних фахівців, знала, як і чим їх зацікавити, заохотити та підтримати у
скрутний час. Заморозки грибів, чорниці та інших дикорослих продуктів лісу – це
також її новація. Продукція йшла по всій країні і за кордон.
Виховала двох чудових доньок Альону й Ірину. Ірина, що
свого часу підтримала мамин проєкт заморожування дикоросів з подальшим
транспортуванням замовникам, і ховала маму. Раїса Дюкарева мешкала неподалік
колишньої садиби Луцького лісництва у теперішньому с. Зміїнець, що при в’їзді
до Луцька, а заповіла поховати себе на кладовищі с. Тарасове. Цю останню її
волю допомогли доньці виконати лісівники Волині та галузева профспілка… Провести
працелюбницю в останню путь прийшли рідні, друзі, працівники лісоуправління,
держлісгоспів, ветерани галузі…
Раїса Петрівна ще встигла зустріти своє 75-річчя.
Волинське ОУЛМГ, обласні організації профспілки
працівників лісового господарства та Товариства лісівників України, колективи
державних лісогосподарських підприємств, консервних цехів галузі висловлюють
щире співчуття рідним та близьким у зв’язку з цією непоправною втратою.
Спочивайте, дорога наша працелюбнице, лісова новаторко, добра колего. Хай Бог
прийме у своїм царстві і буде милосердним до Вас за ваші труди і людяність.
Співпереживаємо і скорбимо. Вічная пам’ять.