Поблизу
Луцька, у Липлянах, є 8 гектарів очисних водойм. «Кожного дня сюди поступає
близько 400 кубічних метрів води із твердими залишками і відбувається природний
процес: відходи осідають, а рідина випаровується», – пояснює директор
«Луцькводоканалу» Віктор Гуменюк. Як наслідок — маємо специфічний запах та не
дуже приємне видовище для ока.
Про це інформують на сайті Луцької міськради.
Аби йти в ногу з часом, КП «Луцькводоканал» придбало
мобільну установку для швидкого осушування мулу. Її назва — автоматичний цех
зневоднення осаду стічних вод. Систему уже доставили до нашого міста з Польщі,
а на повну силу вона запрацює за три тижні. Наразі тривають налагоджувальні
роботи. Фільтрат більше не буде накопичуватися на мулових картах, а відразу
проходитиме експрес-віджимання й осушування, що частково вирішить проблему
неприємних запахів. Наразі наявністю такого устаткування не може похвалитися
жодне підприємство України, окрім «Луцькводоканалу».
На жаль, війна зупинила реалізацію численних
проєктів у державі. КП «Луцькводоканал» ще із перших днів війни почало
отримувати повідомлення від контрагентів про форсмажорні обставини, а
виробництво дегідратора у місті Чугуїв Харківської області скасували. Однак,
попри всі ці перешкоди, спільними зусиллями вдалося довести проєкт до логічного
завершення.
Адже осучаснення вкрай важливе, каже Віктор Гуменюк,
бо очисні споруди в Липлянах майже на 100% зношені. Тому й довелося йти на
довготривалий лізинг, заставою під який виступила сама установка. Сума кредиту
— 15 мільйонів гривень. Тепер побутові стоки не бродитимуть під сонцем роками,
а перероблятимуться на спеціальному обладнанні у стислі терміни.
Після того, як мультишнековий дегідратор запрацює,
вісім гектарів очисних “озер” поступово будуть осушувати, а на їх місці
«Луцькводоканал» планує висадити зелені насадження. Наймовірніше, це буде
енергетична верба, – поділився планами на майбутнє директор підприємства Віктор
Гуменюк.
Дар’я
ОНІМОВА.
Фото
Луцькради.