«Лучче смерть, чим така потеря!», – казав герой
комедії «Сто тисяч» Герасим Калитка майже 150 років тому. А тема земельки
продовжує бути на першому місці, особливо під час перерозподілу права
власності. Хто кого хотів надурити?
Господарський суд Волинської області задоволив 14
позовів Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської
обласної державної адміністрації до Берестечківської міської ради
Луцького району про повернення у власність держави земельних ділянок площею 385
гектарів. Чому ж у неофіційній столиці козаччини Волині стали можливими такі
оборудки, від яких навіть Герасим Калитка зі «Ста тисяч» Івана Карпенка-Карого
подих перевів би?
«Підставою пред’явлення прокурорами позовів стала
безпідставна реєстрація за місцевою радою права комунальної власності на
земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Державного
підприємства «Горохівське лісомисливське господарство» й належали до земель
державної власності з цільовим призначенням – для ведення лісового
господарства. У суді прокурори домоглися повернення цих земель у власність
держави», – пише пресслужба Волинської обласної прокуратури.
Головою Берестечківської громади колись Горохівського,
а нині Луцького району працює науковець та депутат облради попередніх скликань
Ігор Грудзевич.
А що тема землі для українців завжди актуальна,
свідчить хоча б комедія «Сто тисяч», яку у 1889 р. написав Іван Карпенко-Карий.
Спочатку вона називалася «Гроші», однак, була заборонена царською цензурою до
вистави, проте після переробки під назвою «Сто тисяч» уже в 1890 р. відбувся її
дебют. Роль головного героя – Герасима Калитки – виконував сам Іван Карпенко-Карий.
Основна комедійна лінія, пов’язана з придбанням Герасимом
Калиткою ста тисяч фальшивих російських рублів (фантастична на той час сума, –
ред.), розгортається на тлі панорами життя українського села на межі XIX-XX ст.
«Йдеться, зокрема, про зародження капіталістичного
ладу, майнове розшарування села, а також про становлення сільської буржуазії як
фактично нової суспільної верстви», – пояснює освітній портал «Українська
література» для восьмикласників.
Сюжетна канва «Ста тисяч» узята з реального життя. У
період мешкання драматурга на Дніпропетровщині газета «Єлисаветградський
вісник» писала, що у 1880-х роках активно діяли зграї шахраїв, які дурили ласих
до легкої наживи сільських багатіїв, нібито продаючи їм фальшиві гроші.
Проте Іван Карпенко-Карий використав ці відомості лише
для зав’язки динамічної інтриги. Насправді ж предметом аналізу й осуду стала
психологія стяжання. Драматург представив на суд читача і глядача новий
психологічний і соціальний тип сільського держиморди, основою багатства якого є
земля, «шматочок кругленький» у двісті десятин.
«Цьому малоосвіченому і жадібному сільському буржуа
постійно «копиталу не хватає», щоб прикупити ще земельки, «Божої донечки», яку
Герасим Калитка любить щирою любов’ю. Земля – його пристрасть:
«Всю землю навкруги скуплю. Їдеш день – чия земля?
Калитчина! Їдеш два – чия земля? Калитчина! Їдеш три – чия земля? Калитчина!..
Диханіє спирає…». Навіть уві сні Калитка марить:
«Кругом, кругом усе моє».
А коли зрозумів, що його ошукали, то тільки й сказав:
«Лучче смерть, чим така потеря…».
Хто в цій історії втратив, а хто здобув, читачеві
обирати самому.
Ольга ДАНИЛЮК.
На ілюстративному фото з «Вікіпедії»: мальовничі
краєвиди козацького Берестечка.