Волинські журналісти, хоч і з великими клопотами, але
таки побували на міжнародному турнірі в литовському м. Друскінінкай. Щоправда,
вчасно дістатися на змагання вдалося не всім, а декого взагалі не випустили за
межі нашої держави.
У литовському м. Друскінінкай, на самісінькому кордоні
з агресивною білоруссю, 10 вересня відбувся традиційний міжнародний турнір із
міні-футболу, який провела Литовська асоціація спортивних журналістів на чолі з
Таутвідасом Венцевічюсом.
Після вимушеної «коронавірсусної паузи», коли торік
країни Євросоюзу через пандемію SARS-Cov-2 закрила свої кордони для громадян
з-поза меж ЄС, навіть у час рашитстсько-української війни волинська команда
таки отримала запрошення від організаторів і спробувала вчасно прибути на
спортивні змагання.
Щодо суто турніру з міні-футболу, то шлях на них
виявився для волинян довгим і тернистим. З ініціативи литовського оргкомітету Голова
Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко передав у відповідні органи державної
влади список із переліком тих, хто мав би вирушити на турнір, що має й велике патріотичне
значення та міжнародне значення. Але…
Секретарю НСЖУ, головному редакторові «Волинської
газети» Володимиру Данилюку, який із 24 лютого служить в одному з підрозділів
Територіальної оборони ЗСУ, чиновники з Міноборони не погодили короткотермінового
відрядження за кордон, не пояснивши причин. Єдине, що він зміг реалізувати –
передати як подарунок литовським побратимам виданий ще до війни в м. Луцьку
збірник козацьких, гайдамацьких, стрілецьких і повстанських творів «Пісні волі»
(дивом збереглися в єдиному екземплярі від 1949 р. та були розмножені), а також
– конверти з патріотичними марками зі спецпогашенням штемпелями на
Головпоштампті нашого обласного центру.
А от на рівні Волинської обласної військової
адміністрації на чолі з Юрієм Погуляйком механізм, хоч і з певними
зауваженнями, спрацював ефективно. В усякому випадку, частина гравців змогла
вчасно виїхати транзитом через Польщу в Литву. А друга група через недоліки в
документах була змушена майже добу очікувати в пункті пропуску.
В наслідок цього лише 5 журналістів вчасно прибули на
змагання, тому організаторам довелося залучити 3 колег… із Вірменії, щоб вони
хоч якось допомогли нашій команді змагатися з суперниками…
Лише на останню гру з поляками українська команда, де
капітаном виступав продюсер телеканалу «Суспільне.
Волинь» Костянтин Лоцман, змогла зібрати більш-менш боєздатний склад, тож
синьо-жовті виграли з рахунком 3:0. Але за результатами попередніх матчів було
втрачено надто багато, щоб, як і 2 роки тому, піднятися на п’єдестал пошани, коли
було завойоване 3 місце.
«Рівень патріотизму та солідарності з Україною в Литві
надзвичайно високий, – сказав після завершення змагань Костянтин Лоцман. – Буквально на кожному кроці чуємо приязні слова,
довідуємося про велику допомогу нашій державі від литовського народу. Мало
того: на центральній площі м. Друскінінкай, біля ратуші, гордо майорять одразу
два прапори – Литовської Республіки та України!».
Крім усього іншого, Волинь традиційно потужно
представлена на дипломатичній ниві у Литві. Свого часу Надзвичайним і
Повноважним Послом у м. Вільнюсі успішно працював уродженець Ковельщини Борис
Клімчук, а віднедавна Петро Бешта, який родом із м. Рожище.
Власне, як говорить голова Оргкомітету Таутвідас
Венцевічюс, головне не лише футбол, але й те, що після нього. Тож на традиційно
дружньому інтеркультурному підведенні підсумків журналісти з 8 країн Європи
дізналися ще більше правди про причини, перебіг та наслідки рашистсько-української
війни в нашій державі, про героїчну боротьбу на фронтах волинян у лавах ЗСУ та
інших збройних формувань, про те, як українські центральні та місцеві медіа
допомагають пришвидшити неминучу перемогу над клятим кремлівським супостатом. А
це означає, що в інформаційному просторі Євросоюзу та Вірменії наша держава
отримає ще одну перемогу над путінськими пропагандистами та здобуде ще більше
союзників.
Світлана КОМА.
На фото Віктора ЛІННІКОВА: капітан команди волинських
журналістів Костянтин Лоцман виступає на урочистому закритті турніру, вручаючи
Таутвідасу Венцевічюсу книгу «Пісні волі» та українські марки зі штемпелями
спецпогащення на Головпоштампті м. Луцька.