Перші ґміни
Люблінського воєводства вже почали продавати дешевше вугілля жителям, які
повідомили про таку потребу. Проте майже половина органів місцевого
самоврядування області досі не уклали відповідних договорів із постачальниками.
Чому в сусідній Польщі влада дбає про доступне тепло, а в Україні діють за
принципом «Порятунок потопельників – справа самих потопельників!»?
– Ми почали вугілля
продавати в понеділок. Понад 400 мешканців звернулися за придбанням вугілля за
пільговою ціною. Це вже зробили кілька десятків людей, – розповідає Ришард
Ґолец, бургомістр Недзвіці Дуже. – Тут розподілом займається наше комунальне
підприємство. У нього немає ваг, тому сировину продають у 25-кілограмових
мішках. Тож 40 мішків на тонну.
За таку
кількість палива в цій ґміні під Любліном потрібно заплатити 1980 злотих. Це на
20 злотих менше максимальної ставки. Органи місцевого самоврядування платять
виробнику чи імпортеру не більше 1,5 тис. злотих за тонну Ці 500 злотих доплати
має виділити ґміна на покриття витрат на обслуговування та процес розподілу.
«Наприклад, ґміна
Глуськ продає вугілля рівно за 2000 злотих. злотих за тонну. Ленчна, головним
чином через близькість шахти в Богданці та пов’язані з цим менші транспортні
витрати, вирішила встановити ставку 1800 злотих», – пише газета «Dziennik Wschodni».
За даними
Люблінського воєводського управління, договори на постачання вугілля уклали 119
із 213 ґмін Люблінського воєводства, тобто трохи більше 55 відсотків. всього.
83 органи місцевого самоврядування ведуть переговори з потенційними
постачальниками. 11 з них не потрапили в програму безпосередньо. Вугілля їхнім
мешканцям доставлятимуть приватні структури за договором із відповідним
комунальним управлінням.
Але чому в
сусідній Польщі влада дбає про доступне тепло, а в Україні діють за принципом «Порятунок
потопельників – справа самих потопельників!»?
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото газети «Dziennik
Wschodni»: вугілля за доступною ціною для люблінських мешканців.