Верховний суд поставив крапку у розгляді позову голови
видавництва «Сакцент Плюс» натальї мяснікової до Українського інституту
національної пам’яті. Агентка фсб вимагала від України визнати незаконним
використання символіки колишньої 14 гренадерської дивізії зброї СС «Галіція»,
сформованих із числа українців Галичини. Невже служителі Феміди нарешті
розкрили очі на очевидні історичні факти?!
Портал «Главком» розмістив якісну і ґрунтовну
публікацію на цю тему:
У вересні 2017 р. заявниця пішла до Окружного
адміністративного суду Києва. Вона оскаржувала відповідь уже колишнього
керівника Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича,
надану на запит журналіста інтернет-виданню «Страна.ua», яке нині під санкціями
України. Зокрема, Володимир В’ятрович зазначив,
що символіка 14 гренадерської дивізії військ СС «Галіція» (1 Української
дивізії УНА») не підпадає під дію закону про заборону
пропаганди комунізму та нацизму.
На думку позивачки, тодішній голова Українського
інституту національної пам’яті перевищив повноваження під час надання такого
тлумачення. Вона зазначила: вироком Міжнародного суду визнано злочинною всю організацію
СС, яка входила до складу Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини,
разом із всіма її підрозділами. Мовляв, викривлення історичних фактів стосовно
дивізії СС «Галіція» порушує інтереси позивачки як громадянки України і члена
суспільства».
Насправді це неправда. В Нюрнберзі визнали злочинними
тільки підрозділи, які здійснювали каральні функції проти мирного населення та
здійснювали геноцид у концтаборах. А дивізії (танкові і піхотні), які разом із
вермахту просто воювали на фронті як усі інші підрозділи, не були покарані,
адже були солдатами. І військовослужбовці після перебування в полоні союзників
вийшли на волю з усіма громадянськими правами.
Тим не менше, у травні 2020 р. столичний адмінсуд
частково задовольнив позов натальї мяснікової. Феміда вважала, що Український
інститут національної пам’яті як центральний орган виконавчої влади,
висловлюючи свою позицію в листі «Страна.ua», звузив поняття символіки Націонал-соціалістичної
робітничої партії Німеччини. Звідси – символіка дивізії СС «Галіція» підпадає
під заборону в Україні.
Портал «Главком» продовжує хронологію:
«Шостий апеляційний адміністративний суд скасував
рішення суду першої інстанції. І пояснив: позивачка не має жодних зв’язків, які
склалися між Українським інститутом національної пам’яті та інтернет-виданням
«Страна.ua» після відповіді на запит. Більше того, наталья мяснікова не довела,
що відповідь Володимира В’ятровича зачіпає саме її інтереси.
Також апеляція наголосила, що «Страна.ua» поставила
питання Українському інституту національної пам’яті: «Чи підпадає символіка
дивізії СС «Галіція» під дію закону «Про засудження комуністичного та
націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та
заборону пропаганди їхньої символіки». Водночас не запитувалося ані про
будь-яку атрибутику, ані про використання атрибутики чи військові присяги на
користь будь-кого. Відповідно, переконаний апеляційний суд, Володимир В’ятрович
відповідав на конкретне запитання. Натоміть Окружний адміністративний суд Києва
фактично перебрав на себе повноваження спеціалізованих наукових (дослідних)
інститутів, на які покладаються повноваження щодо експертної діяльності».
І – фінал:
«Верховний суд теж погодився з висновками апеляції.
Він наголосив, що відповідь Українського інституту національної пам’яті на
запит журналіста щодо символіки дивізії СС «Галіція», не є юридично
значимим для позивачки. Адже не мають безпосереднього впливу на її права та
інтереси. При цьому, доводи позивачки про порушення її прав та інтересів як
громадянки України і члена суспільства є абстрактними та не містять
обґрунтування на підтвердження негативного впливу».
Постанова Верховного суду набирає законної сили з дати
її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Слід зазначити,
що жоден волинянин під час Другої світової війни в складі 14 гренадерської
дивізії зброї СС «Галіція» (яка тільки весною 1945 р. у Чехії стала 1
Українською дивізією «Галичина» і визволяла м. Прагу, – ред.) не служив. Бо
наша область входила до окупаційного «райхскомісаріату Україна», мешканці якого
були «людьми другого сорту» і не мали права служити ні в німецькому вермахті,
ні в збройних силах СС. А галичани, оскільки нацисти їх включили до складу «польського
генерал-губернаторства» третього рейху, такими правами користувалися.
Фюрер ніколи не довіряв українцям, тому всі командири
там були німцями із СС (навіть командири взводів, – ред.), і лише один
начальник штабу Ганс-Дітріх Гайке – полковником вермахту.
Хоча дивізійники таки були зовсім близько від Волині:
в сусідньому Бродівському районі Львівщини, де вступили в свій перший бій проти
червоної армії. Також значна частина з них самовільно залишили лави 14 дивізії
і перейшли в УПА.
Але це зовсім інша тема цієї історії.
Цікаво, правда, де зараз переховується сама наталья
мяснікова?
Роман УСТИМЧУК.
На
фото з архіву: агітація до служби в складі 14 гренадерської дивізії зброї СС «Галіція», 1943 р.