Вже найближчим часом Верховна Рада України може ухвалити скандальний
Закон «Про медіа». Незважаючи на суттєві зауваження до змісту та духу владного
законопроєкту, який пропонується ухвалити з елементами цензури та фізичного
закриття неугодних медіа, група лобістів продовжує його проштовхувати. Проте
лунають і голоси проти. Хто наважився висловитися?
Народна депутатка України від «Європейської
солідарності» Петра Порошенка Вікторія Сюмар, яка в попередньому скликанні
парламенту входила до фракції «Фронт змін» Арсенія Яценюка, в порталі «Цензор.
нет» написала:
«Закон євроінтеграційний, який приводить медійне законодавство у відповідність
з термінологією ЄС. Але. Як завжди є Але. В український закон автори
вписали регулювання онлайн медіа, чого ЄС від України взагалі не вимагає. І не
просто регулювання, а можливість блокування інтернет видання без рішення суду,
лише за рішенням Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.
Так, саме Нацрада, яка навіть судячи з назви має опікуватися
телебаченням і радіо, тепер буде регулювати український інтернет. Такого
досвіду в неї немає, бо досі в Україні інтернет не регулювався. Але Нацрада
відразу отримує величезні повноваження для регулювання інтернету – проводити
перевірки, приходити до місця реєстрації онлайн ЗМІ і вимагати документи, в
тому числі і податкові; накладати приписи, визначати штрафи і блокувати
інтернет видання або назавжди, або строком на один місяць. Хоча для
телебаченням і радіо блокування мовлення без рішення суду не передачено (окрім
як за суто формальними підставами).
Загалом законопроект ділить онлайн медіа на три види -
анонімні, незареєстровані, зареєстровані як ЗМІ. Тобто, він передбачає
реєстрацію онлайн ЗМІ державою, хоч ця опція і є добровільною, але саме вона надає
право вважатися журналістами і брати участь у саморегулюяції.
Назавжди блокуватимуть за порушення лише анонімні
сайти. Незареєстровані блокуватимуть на місяць після трьох грубих порушень,
зареєстровані за п’ять. Взагалі порушення законопроект визначає як незначні,
значні і грубі. Але відмова від перевірки – теж підстава для блокування (як
одне з трьох необхідних порушень).
І тут ключова проблема – в довірі до регулятора. Ще
цікаво – а якщо онлайн ЗМІ – це колектив журналістів, що не мають офісу, а працюють
дистанційно?
Звісно, блокування онлайн видання на місяць призведе
до серйозних втрат аудиторії, адже суть роботи онлайн ЗМІ – це його
оперативність і регулярність.
Чи можна це пояснити завданнями національної безпеки?
Навряд. Бо російські і сепаратистські сайти давно і ефективно блоковані без
закону про медіа, а рішенням РНБО через санаційне законодавство. Тому важко це
трактувати інакше, аніж як бажання впроваджувати цензуру до онлайн видань, що
пишуть про внутрішню українську політику.
Знаєте, що найбільш цинічне в цьому? Навіть не те, що
Нацрада, як показує досвід останніх років, є цілком залежною від влади. А тому
про незалежність регулювання говорити не доводиться.
Найбільш цинічне, що в Україні включене повне зелене
світло для російського месенджера Телеграм. Де всі ці речі, які тепер
визначаються як грубі порушення для онлайн медіа, просто процвітають. Але якщо
влада вважає, що вона контролює український телеграм, то загрози інформаційний
безпеці з боку повністю анонімних ресурсів, нікого не хвилюють. І регуляції там
не буде. Тоді як ринок онлайн ЗМІ, які є потужними в Україні і працюють
переважно відповідно до журналістських стандартів, зазнає повного втручання
держави.
Знаєте до чого це призведе? Правильно. До витіснення
їх в російський телеграм. Або інший месенджер.
Також законопроект узаконює телеканал Рада не як
парламентський вісник, як державний загальнонаціональний канал, що теж
абсолютно не відповідає європейським стандартами .
Український телеринок вже практично монополізований
владою через державні телеканали, закон про олігархів, який вимагає дозволу
Нацради на придбачання телеканалу та єдиний марафон, з прецедентом вимкненням
трьох телеканалів без жодних законних обґрунтувань.
Тепер час за онлайн ЗМІ…
P.S. Я за ухвалення цього закону, але за умови
вилучення регулювання онлайну з доопрацюванням його разом з журналістами в
окремому законі (відповідні правки мелю подані, але відхилені комітетом); або
дозволити блокування лише за рішенням суду, як це є з ТБ і радіо. Ну і з
телеграмом варто визначитися, хоч трохи було б послідовно».
Слід зазначити, що зараз Вікторія Сюмар представляє порошенківську
фракцію «Європейська солідарність», а в попередньому скликанні парламенту
входила до фракції «Фронт змін» Арсенія Яценюка та була в керівному складі профільного парламентського комітету. Саме в такій іпостасі зі своїм
тодішнім соратником Ігорем Гузем (наразі він обраний від Володимир-Волинського
округу №19 та входить до групи Ігоря Палиці «За майбутнє») проводила публічне
обговорення змін до законодавства щодо медіа. Волинські журналісти їй прямим
текстом говорили, що ухвалений парламентарями закон про роздержавлення
друкованих засобів масової інформації недолугий, в ньому вибірково залишили
повне державне фінансування центральним виданням і позбавили будь-якої
підтримки обласні та районні видання. Але тоді Вікторія Сюмар входила у владну
більшість і сказала, що зміни вносити «не на часі», бо «в залі немає політичної
волі».
Щодо Ігоря Гузя, то влада його теж змінила до невпізнання, і він
тепер робить ставку лише на лояльні до нього ЗМІ, особливо в своєму виборчому окрузі…
Добре, що тепер Вікторія Сюмар зрозуміла, що подвійні
стандарти в ставленні до мас-медіа закінчуються погано, насамперед, для тих,
хто їх намагається насаджувати.
Ігор Гузь стосовно одіозного Закону «Про медіа» не
говорить нічого.
Світлана кома.
Фото ілюстративне порталу «Цензор. нет».