Український
парламент хоче впорядкувати та зробити жорсткішим покарання за самовільне
залишення військової частини в період воєнного стану. Натомість у сусідній
Білорусі режим аляксандра лукашенкі подібні дії розцінює як «державну зраду»,
за яку передбачається найвища міра покарання – розстріл…
У Верховній
Раді 8 грудня зареєстровано досить жорсткий законопроект про покарання для
осіб, які самовільно залишили військову частину.
Йдеться про
законопроект 8271 щодо внесення змін до Кримінального кодексу, Кодексу про
адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо
особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій
обстановці.
Серед авторів –
глава фракції «Слуга народу» Давид Арахамія, очільник Комітету з питань правоохоронної
політики Сергій Іонушас та чимало інших депутатів, що свідчить про
високі шанси на якого швидке ухвалення.
Цікаво, що і
вони, і всі інші парламентарі мобілізаційного віку від служби в армії захищені
«бронню», бо «особливо цінні» для Української держави і суспільства.
Але проблема
СЗЧ в ЗСУ дійсно існує. Особливо, коли цивільні суди на власний розсуд
вирішують, чи були підстави притягати порушника до адміністративної чи
кримінальної відповідальності, навіть не включаючи представників військових
частин у якості сторони процесу…
Експерт
«Судової газети» Наталія Мамченко
зазначає, що автори законопроєкту скаржаться на те, що суди призначають особам,
які самовільно залишають військову частину, надто м’які покарання. Тому треба
встановити безальтернативні механізми.
Тому будуть
внесені зміни до статей 69 та 75 Кримінального кодексу щодо виключення
можливості призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та
звільнення від відбування покарання з випробуванням за самовільне залишення
військової частини.
Також
підвищується рівень санкцій за вчинення військових адміністративних
правопорушень.
Автори законопроєкту
також вказують на неоднакову судову практику:
«Частиною 5
статті 407 КК передбачено відповідальність за самовільне залишення військової
частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних
причин, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.
Також частиною
4 статті 172-11 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачено
відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби
військовослужбовцем, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на
військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження,
відпустки або з лікувального закладу вчинені в умовах особливого періоду.
Тобто,
факультативні ознаки об’єктивної сторони (воєнний стан, бойова обстановка)
нормою цієї статті не передбачені.
Крім цього,
відповідно до частини 5 статті 15 КпАП передбачено, що за вчинення військових
адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов’язані
та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність,
передбачену главою
13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за
собою кримінальну відповідальність.
Таким чином, із
аналізу зазначених норм слідує, що самовільне залишення
військовослужбовцем військової частини або місця служби вчинене в умовах
воєнного стану або бойовій обстановці, незалежно від строку продовжуваності
вчинення таких дій, містить склад кримінального правопорушення передбаченого
частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України та виключає адміністративну
відповідальність передбачену статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні
правопорушення.
З огляду на
викладене виникає питання, яку правову оцінку надавати діям військовослужбовця,
який самовільно залишив військову частину на декілька годин тощо.
Враховуючи
триваючу фазу війни та оголошений воєнний стан в Україні, за вказаними
правопорушеннями (самовільне залишення військовослужбовцем військової частини
або місця служби) розглядається значна кількість справ, як у кримінальному, так
і в адміністративні провадженні.
Така судова
практика розгляду справ моделює негативну поведінку серед військовослужбовців
та нівелює принцип невідворотності справедливого покарання за скоєння
правопорушень пов’язаних з самовільним залишенням військової частини, під час
виконання обов’язків військової служби.
Виходячи з
вищевикладеного, під час опрацювання проєкту Закону було схвалено одностайність
думки про необхідність внесення до діючого законодавства відповідних змін,
оскільки за правилами нормотворення, класично вважається, що саме наявна
розбіжність у практиці застосування законодавства судами породжує
обґрунтованість до укладення проєкту Закону про внесення змін», – вказують
автори.
Крім того,
Військова служба правопорядку у Збройних Силах України отримає право
здійснювати огляд уповноваженими посадовими особами військовослужбовців,
військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів на стан
алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння з використанням технічних
засобів та тестів.
«Реалізація
положень Закону сприятимуть підвищенню стану військової дисципліни та
особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці,
а також надасть повноважень Військовій службі правопорядку у Збройних Силах
України здійснювати протидію незаконному обігу наркотичних засобів, алкоголізму
у військових частинах, протидії подолання поширення наркоманії у військових
колективах, підтримання належного рівня військової дисципліни та правопорядку,
підвищення бойової готовності військових частин та спроможності виконувати
визначені завдання задля захисту України.
Отже, український
парламент хоче впорядкувати та зробити жорсткішим покарання за самовільне
залишення військової частини в період воєнного стану. Натомість у сусідній
Білорусі режим аляксандра лукашенкі подібні дії розцінює як «державну зраду»,
за яку передбачається найвища міра покарання – розстріл… Тоді як у росії
взагалі самосуди без суду та слідства стали нормою існування орків…
Світлана КОМА.
Ілюстративне
фото газети «Факти».