Чинна влада, як і її попередниці, замість вирішення
проблем по суті створюють нові, а старі перетворюючи на хронічні. Класичний
приклад: суперечливий Закон «України «Про медіа» проголосували, а північна
частина Волині як дивилася білоруське телебачення та не бачила українського,
так і надалі залишається відрізаною від інформаційного простору нашої держави…
У прикордонному с. Дольськ, що на Волині, українське
телебачення «тягне» не завжди, натомість місцеві жителі нерідко дивляться…
білоруське.
Чому на дев’ятому році війни і на 10-му місяці повномасштабної – тут майже із
кожного телевізора можна без проблем дивитися білоруські і навіть російські
канали (навіть у період повномасштабної агресії рашистів з використанням
території білорашистів! – ред.) , з’ясовувала керівниця громадської
організації «Інформація в чистому вигляді», головна редакторка Інформаційного
агентства «ВолиньPost» Іванна Рудишин.
«У відповіді на запит редакції ІА «ВолиньPost» технічний директор Концерну
радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Сергій Семерей пояснює:
проблема у тому, що прийом білоруських телеканалів або адаптованих до
білоруського законодавства версій російських телеканалів, у прикордонних селах
Шаччини, Ратнівщини та Любешівщини здійснюється із потужних передавальних
центрів Білорусі. А єдиний метод протидії цьому – розвиток власного ефірного
цифрового телебачення, яке не поступатиметься за потужністю сигналу, кількісним
та якісним наповненням», – повідомляє ІА «ВолиньPost».
Що про це кажуть місцеві жителі, що мають намір робити для посилення
інформаційної безпеки регіону компетентні інстанції, та яких порад варто
дотримуватися жителям прикордоння, – у випуску спецпроєкту «Межуємо, але
фільтруємо».
Публікація створена у межах проєкту «Посилення роботи медіа у боротьбі з
ворожими наративами та інформаційними вкидами на території прикордонної із
Білоруссю Волині», який реалізовує ГО «Інформація в чистому вигляді» у
партнерстві з Інформаційним агентством «ВолиньPost» за фінансової підтримки
Чорноморського Фонду регіонального співробітництва – проєкту Німецького фонду
Маршалла.
«Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Інформація в чистому
вигляді» і не обов’язково відображає позицію Чорноморського Фонду регіонального
співробітництва – проєкту Німецького фонду Маршалла», – повідомляється.
І дійсно: незважаючи на те, що професійні волинські
журналісти впродовж кількох десятків років (!!!) закликали владу всіх часів
вирішити проблему покриття стійким телесигналом прикордоння з Білоруссю, на
Банковій вирішували будь-що, крім цього стратегічного питання.
І з часів, коли в 1996 р. Леонід Кучма на Камінь-Каширщині під
час спілкування з літньою жінкою зі здивуванням дізнався, що та знає лише
одного президента – аляксандра лукашенку, мало що змінилося.
Натомість, прикриваючись вимогами Євросоюзу, чинна
влада в особі міністра Олександра Ткаченка і голови парламентського комітету Микита Потураєва за лобізму керівника Офісу Президента Андрія Єрмака проштовхнула неоднозначний і по суті антижурналістський Закон «Про медіа»,
де є букет покарань за різноманітні порушення з боку вітчизняних ЗМІ і
відсутній механізм захисту телерадіопростору держави на її північних рубежах.
Тому й досі дивляться по поліських волинських хатах не
новини українського телебачення, а фейкову пропаганду з Мінська і Москви…
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото з програми «Межуємо, але фільтруємо»: родина
Шукаловичів із с. Дольськ розповідає, як із білоруського зомбоящика цілодобово
розповідають небилиці про рашистсько-українську війну.