Від недавнього часу Шацьку громаду представляє її секретар Богдан Тимошук. Очільник громади Сергій Карпук нині несе службу у Прикордонних військах України.
Журналісти “Волинської газети” зустріли Богдана Вікторовича у колі заступника голови Волинської обласної ради Григорія Пустовіта, заступника голови Ковельської військової адміністрації Сергія Самойленка та консула генерального консульства Польщі у Луцьку Марека Войцеховського на Міжнародній акції “Забіг до миру”, що минулої неділі проходила у с. Мельники Шацької громади. Це й стало камертоном розмови.
– Богдане Вікторовичу, третій рік триває війна. Сьогодні у Шацькій громаді проходить Міжнародна українсько-польська меморіальна акція “Забіг до миру”, учасники якої вшановують польських прикордонників, розстріляних червоноармійцями у 1939 році, і героїв, які загинули, захищаючи Україну і увесь демократичний світ вже у наші часи. Наскільки вона чутлива і важлива для громади?
– Насправді – це надзвичайно важливий спільний захід двох народів – України і Польщі. У 1939 році червоноарміці розстріляли у цім селі 18 польських офіцерів, починаючи з 2014 року російські окупанти вбивають українців – і мирних жителів, і військовослужбовців, які боронять рідну землю. Як тоді поляків, так тепер українців. Як і в 1939 році польські прикордонники, так тепер і українці стоять на захисті своїх кордонів, землі, держави. Але є окупант, котрий хоче загарбати наші землі. Тому надзвичайно важливо знати історію і вшановувати тих, хто нас захищає. Не дарма кажуть: “Хто не пам’ятає своєї історії, той немає майбутнього”. Якщо ми забудемо про ті злочини, які б відбувалися у 1939 році безпосередньо на околицях села Мельники, то ми ніколи не створимо націю, яка буде вільною, незалежною і демократичною. Тому важливо вшановувати пам’ять не тільки польських військовослужбовців, але й українських, які вже поховані на Мельниківському кладовищі, і вболівати за героїв, які подовжують боронити наші землі.
– Богдане Вікторовичу, дуже сильною складовою діяльності Шацької громади є міжнародна діяльність. Вже багато років ви плідно співпрацюєте з Польщею, налагодили зв’язки з Німеччиною, Францією, нещодавно делегація Шацької громади побувала у Швеції. Міжнародний захід у Мельниках “Забіг до миру”, попри громадських організацій, жителів Люблінщини і Волині, пройшов за участі консула генерального консульства Польщі у Луцьку, представників владних і громадських організацій Люблінщини і Волині. Наскільки важлива ця міжнародна діяльність для прикордонної громади?
– Важливо мати друзів і союзників по всьому світу. Та й мені видається, ми всі разом – країни Європи, вільного світу і Україна – стоїмо на засадах вільності, демократизму, миру і продукування правильних людських відносин. Тому сьогодні нам дуже легко спілкуватися, ми дійсно маємо підтримку всього світу і нам потрібно нарощувати це взаєморозуміння і співпрацю.
Можливо, свого часу ми недостатньо уваги приділяли саме міжнародним відносинам, мало розповідали про Україну, що дозволило російському окупанту ввести світ в оману, навести, як мовиться, тінь на плетінь, оббріхати Україну, що її немає на карті світу, це лиш осередок колишнього радянського союзу. Але ми вже більше тридцяти років вільна і незалежна Україна. Ми повинні нести у вільний світ інформацію про Україну, звідомляти, що ми дійсно унікальна нація, якої нема ніде у світі. Ми повинні, як і всі вільні народи, говорити про себе і заявляти про свої наміри і мрії у світі.
– Богдане Вікторовичу, у Міжнародній акції “Забіг до миру” бере участь багато людей з української і польської сторін – школярів, студентства, вчительства, молоді і високопосадовців. Чи можуть стати Мельники місточком до міждержавного порозуміння у великій політиці, бо між школярами, студентами, молоддю і навіть посадовцями середньої ланки, схоже, громада таке порозуміння вже має?
– Звичайно. Горе й біда, про які ми сьогодні згадуємо, ще більше зближують наші народи – Польщу і Україну. На Міжнародній акції “Забіг до миру” були присутні діти і молодь. Вони повинні знати свою історію і в подальшому впродовж свого життя нести її, щоб не повторилися криваві події, які були у минулому. Минуло всього 85 років, а ми маємо повторення трагічних сторінок історії – навали ординців, які сьогодні хочуть окупувати Україну. Дуже важливо на рівні високопосадовців, навіть на рівні маленьких діток зберегти пам’ять про минуле. Тому й ми сьогодні з маленькою дитиною військовослужбовця, Героя України Сергія Жипи, який загинув за Україну, садили це символічне деревце у парку с. Мельники. Тим самим показуємо приклад всім, що ми усі – від малого до великого – повинні пам’ятати свою історію і робити все, щоб не повторилися ті криваві часи, які були в 1939-му.
– Раніше міжнародні питання були пріоритетом Сергія Вікторовича Карпука, який нині служить у прикордонних військах. Тягар усіх цих питань тепер на ваших плечах. Як Вам їх переймати і бути на чолі громади?
– Я про це вже неодноразово казав. Мені надзвичайно важко було усвідомити, що наш голова – Сергій Карпук – пішов до війська, став на захист кордонів нашої держави. Але ж залишилася команда, яку сформував голова. Наша команда не повинна його підвести. Пріоритети були розставленні ще на початку нашої каденції і цих пріоритетів ми дотримуємося. Серед них і міжнародна діяльність. Ми дуже багато зробили у 2021 році. Зокрема, основні дороги, якими можуть їздити сьогодні люди. У це був вкладений великий фінансовий ресурс. І не тільки в дорожню інфраструктуру, але й інші сфери нашої життєдіяльності. Понад сто добрих справ було зроблено за один 2021 рік. Повномасштабна війна у 2022 році повністю перекреслила усі наші подальші плани, але їхня пріоритетність залишилась. Через те, що ми не можемо зробити власними коштами і реалізувати в нашій громаді щодо інфраструктури й інших планів, тому що війна і не на часі це робити, ми основний акцент переключили на міжнародну діяльність. Маємо багато міжнародних партнерів, з якими комунікуємо, пишемо спільні проєкти – від інфраструктурних до підтримки дітей. Сьогодні ми знову у пошуках міжнародних партнерів, з якими можемо товаришувати, писати і розвивати нашу громаду із залученням іноземних інвестицій.
– Шацька громада має майже сто кілометрів кордону з білорусією. Чи почуваються її жителі захищеними?
– Після 24 лютого 2022 року ми вже не боїмося нікого. Дійсно, на початку була якась незрозумілість, як поводити себе у перші дні війни, але побачили героїзм наших мужніх воїнів, які протягом третього року війни просто роблять неможливе. Вони проливають піт і кров задля безпеки матерів, дітей, сімей, тому ми нікого не боїмося, знаємо, що наш кордон захищений. Прикордонники, громада, держава в особі своїх військових адміністрацій та високопосадовців упродовж трьох років роблять все, щоб укріпити свій кордон. Він надійно укріплений. Я впевнений, що це бачить й наш ворог, той самий недружній до нас нині колишній наш друг. Сьогодні немає жодних шансів знищити Україну як націю, зайти до нас з будь-яких сторін, тому що ми єдині, сильні і ми собі не дозволимо інакших варіантів, тому що дуже багато життів покладено за нашу волю і незалежність. Ми повинні тут робити все, щоб ворог бачив, що на нас нема чого йти, нема чого наступати, бо це програшна ситуація для них.
– За це поклали голови і багато жителів Шацької громади, а ще більше зараз воює. Але для того, щоб вони воювали, потрібно тримати і міцний тил. Чим сьогодні живе громада? Ми зараз на порозі зими. Вдалося запустити усі освітні заклади, садочки, заклади культури, забезпечити їх паливом?
– На початок осінньо-зимового періоду громада повністю забезпечена твердим паливом. Ми готові до опалювального сезону. Наші школи повноцінно стартували першого вересня. Ми підготували укриття для нормального навчання і надання якісної освіти. Садочки, школи, лікарні все працює і функціонує. Спільно із депутатським корпусом ми зробили багато правильних рішень, які дозволили нам в рамках обмеженого бюджету, бо ж частину ПДФО держава забрала у центр і громада втратила третину бюджету, втримати керованість громадою. Ми шукаємо ресурси, спільно з депутатським корпусом працюємо для того, щоб жителі нашої громади не відчули жодного дискомфорту, могли жити, працювати, навчатися і допомагати нашим Збройним силам.
– Богдане Вікторовичу, дякую Вам за відверту розмову і бажаю найскорішої Перемоги та миру.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото Мирослави ЦЮП’ЯХ.