Доволі
величеньке с. Гута колись ратнівського, а тепер Ковельського р-ну,
розбудувалося в унікальному місці: саме тут, біля кордону з неспокійною
Білоруссю, проходить головний вододіл Європи. З однієї сторони вода тече до
Чорного моря, з іншого – в Балтійське море.
Власне, не лише
природні особливості, але й менталітет по цій межі розділив свідомість українців
та білорусів. Адже тут, на півночі Волині, живуть здебільшого справжні
патріоти, тоді як по той бік кордону – явні чи приховані прихильники
агресивного режиму аляксандра лукашенкі.
Вважається, що
назву доволі величенький поліський населений пункт (мешкає понад 1700 жителів!)
взяло ще в XVIII ст., коли на території
теперішнього села було підприємство з виготовлення скла (гута, – ред.).
До 22 вересня
2016 р. с. Гута було адміністративним центром однойменної сільради, а потім
стало старостинським округом Заболоттівської. Але й район не вцілів – уже не
Ратнівський, а Ковельський.
Разом із тим,
село славиться своєю історією. Зокрема, тут є унікальна дерев’яна церква,
щоправда, досі російської православної церкви в Україні (офіційна назва упц мп,
– ред.).
Теперішній
Свято-Михайлівський храм в цьому селі датують 1934 р. Збудований на місці
попередньої церкви, яка походила щонайпізніше з середини ХІХ ст. (із того часу
збереглися метричні книги місцевої церкви).
«Ймовірно,
давня церква знищена під час боїв Першої світової війни. Одна з наймолодших за
віком серед дерев’яних, зведених до 1989 р.», – повідомляє портал «Дерев’яні
церкви Західної України».
Тепер Свято-Михайлівська церква – пам’ятка
архітектури місцевого значення.
А біля неї в
центрі села – велика братська могила з дужим дерев’яним хрестом. На превеликий
жаль, ніхто не може пояснити, хто і коли тут похований. Одні кажуть, що воїни
часів Першої світової війни. Другі – що жертви гітлерівців періоду Другої
світової. А найбільш обізнані говорять, що це – могила вояків УПА, які загинули
в бою з червоними карателями в 50-ті роки минулого століття…
Так чи інакше,
на подібних меморіальних об’єктах інформаційні таблиці мають бути обов’язково.
Бо ж на сусідньому меморіалі не тільки жовта п’ятикутна зірка збереглася, але й
напис, що там поховані солдати Другої світової. Радянські, звичайно, бо вояків
вермахту червоні окупанти зрівняли з землею…
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото Романа
УСТИМЧУКА: братська могила з хрестом біля Свято-Михайлівської церкви в с. Гута.