Чому жоден представник обласної військової
адміністрації не віддав останню шану полеглому на Донеччині головному
сержантові Ігорю Кузьмічу, з яким попрощалися в Луцькому Свято-Троїцькому
кафедральному соборі ПЦУ сотні людей?
1 червня у Кафедральному соборі Святої Трійці Православної
церкви України відбулося прощання з військовослужбовцем Збройних сил України
лучанином Ігорем Кузьмічем,1982 р. н., який загинув 28 травня ц. р. під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та
незалежності України в районі села Богданівка Бахмутського району
Донецької області.
Провести Героя в останню дорогу, розділити непоправвне горе з родиною, прийшли звичайні лучани, бойові
побратими полеглого Ігоря Олександровича, які перебувають у короткотермінових
відрядженнях, відпустках чи на лікуванні, Луцький міський голова Ігор Поліщук, засупник
голови Волинської обласної ради Григорій Недопад…
А от жодного представника від Волинської обласнорї
військово-цивілдьної адміністрації, котру очолює луганський екс-міліціонер Юрій Погуляйко, не було…
Ця обставина шокує як мінімум із двох причин.
По-перше, саме ВОВА представляє центральну державну
владу в області, найвище керівництво України на чолі з Президентом Володимиром
Зеленським, який очолив оборонну війну проти рашистських окупантів. І ігнорувати подібні заходи ніхто не має права, бо й чиновників для цього вистачає.
По-друге,
на траурні патріотичні події «луганських
десантників», схоже, не дочекаєшся, а от на урочистоті, навіть не ювілейні, вони
делегують своїх представників залюбки: наступного дня, 2 червня, в Палаці культури м. Луцька гучно (з піснями і
танцями!) відзначили 29-річчя створення військової частини №1141 Національної
гвардії України, де виступив із нагородами та вітаннями заступник начальника
ВОВА Юрій Гупало… Зрозуміло, що він туди прибув за наказом Юрія Погуляйка, який поїхав у столицю на якусь подію з нагоди Дня захисту дітей.
Може, це тому, що
саме нацгвардійці охороняють «Білий дім» на Київському майдані м. Луцька, а
підрозділ, дек служив Ігор Кузьміч, воює з московськими головорізами за понад
1000 км від мирної та спокійної Волині?
Панахиду за героїчно
полеглим головним сержантом провело духовенство православне собору, а також
військовий капелан підрозділу Дмитро Каленюк, який служив разом із полеглим
Ігорем Кузьмічем і навіть особисто брав участь в евакуації тіла
військовослужбовця з ураженої вибухом ворожою міни бронемашини…
Після пхвилюючого прощання
закриту труну з тілом головного сержанта військовослужбовці Територіального
центру комплектування і соціальної підтримки на руках пронесли на Театральний
майдан під траурні мелодії військового оркестру прикордонників. Гаслами «Слава
Україні! Героям слава! Герої не вмирають!» останки Ігоря Кузьміча провели на
кладовище в с. Полонка Луцького району, де він і закінчив свій земний шлях.
Але пам’ять про
героїчного головного сержанта роти, який особисто узявся евакуйовувати тіла 2
полеглих побратимів і сам за це заплатив власним життям в результату вибуху ворожої міни, навіки залишиться в
серцях його бойових побратимів, які продовжують виконувати бойові завдання на
Бахмутському напрямку. А також у свідомості цивільних лучан, які знають про справжню ціну майбутньої Перемоги не з
телевізійних промов чи політичних виступів…
Світлана КОМА.
На фото пресслужби
Луцької міської ради: таким був Ігор Кузьміч.