У свої 78 років етнічна українка Олександра Васейко
з волинського села Сокіл досі відвідує місця, де в 1943 році вбивали поляків. Про це розповіли на radiosvoboda.org.
Жінка молиться українською і польською мовами, ставить лампадки і
доглядає могили. Вона народилася після Другої світової війни і про етнічне
протистояння між українцями і поляками дізналася від батька. Історія про
неї та її батька одна з ключових у книжці «Оповідання з Волині» польського
письменника і репортера Вітольда Шабловського, який у своїй праці називає жінку
бабою Шурою.
Десять років тому він вперше поїхав на Волинь щоб написати
кілька репортажів про події 1943 року. Не сміливо стукав у двері селян, боявся,
що його проженуть, бо полякові, який цікавиться такими подіями в українському
селі, могли бути не раді. Натомість перша з тих, хто йому відчинив двері, була
саме Олександра Васейко. Жінка не
вигнала гостя, а нагодувала яєшнею, розказала те, що чула від батька і показала
місця поховання поляків.
Після кількарічних письменницьких експедицій на
Волинь у 2016 році Вітольд Шабловський видав першу книжку «Справедливі
зрадники». Згодом її переклали українською, щоправда під іншою назвою –
«Карабіни і вишні». До 80-ї річниці Волинської трагедії письменник презентував
оновлене і доповнення видання «Оповідання з Волині».
За словами автора, ця праця дає змогу поглянути на події 43-го
під іншим кутом і показує справжнє геройство українців.
«Це такий собі нетиповий погляд на спільну історію. Своєрідний
місток між народами, книжка, яка дасть нам ґрунт для діалогу, теми до спільної
розмови, почнемо з хорошого, а потім проговоримо усе решта», – резюмує автор.
Щороку
11 липня у Польщі на державному рівні вшановують жертв трагічних подій на
Волині у 1942–1943 роках. Ця сторінка історії українського і польського народів
чи не найскладніша.
Остаточного порозуміння і трактування тодішніх подій на Волині
немає досі. Поляки це називають «різаниною і геноцидом». З таким твердженням в
Україні не згідні. Та попри те, цьогоріч заплановані спільні заходи вшанування
волинський подій і є сподівання, що врешті обом сторонам вдасться знайти
повного порозуміння у цьому питанні. Війна в Україні ще більше зблизила дві
країни і це дало новий ґрунт для спільного діалогу.
Василь
КУЗЬМЕНКО,
Фото Наталії Волосатської.
.