У Кафедральному римо-католицькому костьолі святих
Петра і Павла у м. Луцьку на Волині Президенти Польщі та України 9 липня в тиші
та зосередженості поставили запалені свічки під хрестами на згадку про 80-ті
роковини «Волинської трагедії». Участь глав держав в цих урочистостях не
анонсувалася, а тому викликала додатковий інтерес.
Польський журналіст Павел Боболовіч, який представляє «Radio
Wnet» та «Stop Fake Pl», по гарячих слідах поділився своїми враженнями. Вони
також особливо цінні, адже він – онук польського «осадніка», який до вересня
1939 р. мав господарство в одному з сіл Камінь-Каширського району та виїхав у
1944 р. на терени нинішньої Польщі.
«В екуменічній молитві взяли участь ієрархи
християнських Церков, римо-католицькі єпископи на чолі з прот. Станіславом
Ґондецькі та єпископ Віталій Скомаровські, Предстоятель Православної Церкви
України Епіфаній та Архиєпископ Святослав Шевчук, Глава Української
Греко-Католицької Церкви. Святу Месу очолив Апостольський Нунцій в Україні
архієпископ Вісвальдас Кульбокас. Спільна участь у церемоніях
священнослужителів інколи далеких конфесій, які донедавна не могли дійти згоди
в найпростіших питаннях, сама по собі є актом примирення», – наголосив Павел
Боболовіч.
Поляки-учасники меси, вихідці з Волині та ті, чиї родини
ніколи не покидали території нашого краю, не сумнівалися у важливості цієї
події. Під час розмов поміж собою вони наголосили, що це, очевидно, не останній
крок на шляху до повного примирення, але дуже важливий. «Жодних заяв щодо
ексгумації в храмі не робили (мається на увазі тимчасова заборона української
влади проводити пошуки та перепоховання поляків, які загинули під час «Волинської
трагедії», починаючи з липня 1943 р., – ред.), але віряни, які брали участь у
ній, переконані, що це лише питання часу, коли Україна зніме цю заборону. Дехто
прямо казав:
«Це, мабуть, буде сьогодні, може, завтра, обов’язково до 11
липня».
«Серед тих, хто згадав жертв злочинів українських націоналістів
і взяв участь в урочистостях, була віра у велич жесту президентів, велика
вдячність Анджею Дуді та Володимиру Зеленському. Коли польський Президент
вийшов із храму, присутні традиційно нагородили його оплесками. Чудово бачити
цих людей, щиро відданих процесу примирення, чесно висловлюючи свої емоції.
Вони не думають про вибори, про прибутки, які вони можуть отримати, критикуючи
того чи іншого політика. Вони, перебуваючи на Волині, іноді протягом усього
життя, вихідці з волинських родин, сповнені захоплення політикою Республіки
Польща. Тому вони не будуть писати нісенітниці в стилі журналістики «Onet» про
нібито «дипломатичну та моральну поразку Анджея Дуди». Істину не затьмарює ні
сліпота, яка помітна в діяльності деяких польських кіл, які називають себе
«країнами», ні політичне пекло нашої батьківщини, де деякі публіцисти та
партійні функціонери не можуть дозволити собі піднятися над повсякденними
практиками популізму», – вважає Павел Боболовіч.
У цьому сенсі, навіть попри доволі лояльне ставлення
польського журналіста до українців та спільної історичної спадщини, можемо
помітити і кілька старих штампів непорозумінь. Основний: західні сусіди охоче
говорить про «злочини українських націоналістів» стосовно «мирних поляків», але
ніколи не згадують про українців, які були вбиті польськомовними бандитами.
Серед них, до речі, був навіть дід колишнього голови облдержадміністрації,
Надзвичайного і Повноважного Посла України Бориса Клімчука, якого головорізи
застрелили прямо біля його сільської хати на Ковельщині…
У той же час Павел Боболовіч наголошує:
«Люди, які думають про справжнє примирення та пам’ять,
роками мандрують, шукаючи забуті місця та місця поховань. У них немає
ненависті, може, іноді їх супроводжує горе і смуток, але не ненависть. Таким
персонажем був також Анатоль Сулік,
охоронець польських меморіалів, вихідець із польсько-української родини, який
багато років ретельно шукав забуті могили, відтворив стерті імена та історії.
Сьогодні він спочиває на цвинтарі в улюбленому м. Ковелі, а на цвинтарі в нині
неіснуючих Острувках (розташовується неподалік м. Любомля, облаштований за
кошти Української держави під керівництвом уже згадуваного вище Бориса Клімчука,
– ред.) його друзі поставили пам’ятник «Духу Полісся», охоронцеві польських
пам’ятних місць на Волині».
«Ваш Анджей Дуда і наш Володимир Зеленський –
хоробрі», – сказали польському журналістові біля луцького костьолу жінки, які
не очікували таких гостей, коли прийшли на месу, і додали:
«Страшно подумати, що було б, якби сюди прилетіли
російські ракети».
Тож цілком правильно Павел Боболовіч звертає увагу
сучасників не на кривди минулого, а на жахіття сьогодення, коли рашистські
окупанти продовжують кровопролитну війну на українській землі:
«Тінь війни проглядає не тільки в цих словах, а й на
кожному українському кладовищі, навіть у найменших селах Волині та Полісся. На
них висять щогли з прапорами України, які свідчать про те, що тут знаходяться
могили українських воїнів, які загинули, захищаючи Батьківщину після 2014 р.
Багато з них також мали польське коріння… Загиблих здавна єднав Вічний мир, а
тепер відбувається акт, який може з’єднати живих поляків і українців».
Сергій ШРАМЧУК.
На фото газети «Кurier Lubelski»: Анджей Дуда і
Володимир Зеленський у луцькому костьолі.