Томас Ґремінґер швейцарський дипломат, колишній Генеральний секретар з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ, 2017-2020 роки), директор Женевського центру з питань політики безпеки (GCSP). «Німецька хвиля» поговорила з ним про те, чому Швейцарія підтримала план КНР і Бразилії щодо закінчення війни в Україні та шанси на мирні переговори москви й Києва.
«У принципі, я думаю, ми згодні з усім, що міститься в шести пунктах. Але є речі, які відсутні в плані, це для нас проблематично. Три принципи деескалації – я думаю, ми згодні з цим. Що війна, в кінцевому підсумку, може бути закінчена тільки шляхом діалогу і переговорів – це також здається мені безперечним. Має сенс надавати більше гуманітарної допомоги та забезпечувати кращий захист цивільного населення. Також має сенс заборонити застосування зброї масового ураження та ядерної зброї і забезпечити захист цивільних ядерних об’єктів. Заклик проти створення блоків і на користь міжнародного співробітництва теж здається мені логічним. І взагалі, цей заклик до міжнародного співтовариства сприяти деескалації та просуванню мирних перемовин – усе це, я вважаю, заслуговує на підтримку з точки зору Швейцарії.
Чого не вистачає? Якщо говорити про процес, то насамперед потрібно сказати, що в цій ініціативі не брала участь жодна з двох ворогуючих сторін. І я думаю, що доти, доки в нас не буде інклюзивних процесів та ініціатив, ми будемо досягати лише обмеженого прогресу. Що стосується змісту, то в ньому немає посилання на Статут ООН, а отже, на територіальну цілісність і, звичайно ж, на поводження з анексованими територіями. Це, безумовно, серйозний недолік. І ще, як мені здається, не вистачає посилань на гарантії безпеки, які необхідні для того, щоб припинення вогню не було знову порушене незабаром після його запровадження. Я думаю, що це основні недоліки. Але загалом я б сказав, що це невеликий крок у правильному напрямку», – сказав досвідчений швейцарський дипломат.
Томас Ґремінґер також вважає:
«Я думаю, що насамперед це означає, що Україна поки що не буде підтримувати жодні ініціативи та процеси, які вона не ініціювала сама, і які вона не контролює повністю. Це, своєю чергою, говорить про те, що, хоча українське керівництво зараз готується до переговорів, поки що воно до них не готове. І це можна зрозуміти. У Сполучених Штатах відбудуться вибори президента. Неясно, якою буде після них американська політика щодо України. Тому, я думаю, що для України поки що було б дуже ризиковано сідати за стіл переговорів. І навіть якщо подивитися на поле бою, Україна хотіла б вести переговори в більш сприятливій ситуації на полі бою, ніж, наприклад, під час переговорів щодо двох угод у Мінську. В ідеалі Україна хотіла б отримати військовий імпульс. Усе це змушує мене певною мірою зрозуміти, що наразі такої готовності до переговорів немає, хоча є дуже-дуже явні ознаки того, що в доступному для огляду майбутньому є бажання повернутися за стіл переговорів».
Сергій ШРАМЧУК.
На фото «Німецької хвилі»: Томас Ґремінґер.