Обласний центр Волині багато втратив, коли
в радянські часи його штучно позбавили цілих народів. І якщо про трагедію
євреїв знають усі, то про караїмів – забули…
В історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк», що
простягається з півночі на південь від вул. Йова Кондзелевича, паралельно до
вул. Данила Галицького та перетинається з нею біля синагоги, вціліла вул.
Караїмська. Названа на честь народу, який до кінця Другої світової війни не
просто мешкав в обласному центрі, а й наповнював місто неповторними національними,
культурними та релігійними барвами. В усякому випадку, в м. Луцьку в караїмів
була й свій духовний центр – кенаса, найдревніша на теренах України, адже
луцьких караїмів літописи згадують ще в 1450 р.
Після закінчення Другої світової війни караїми м. Луцька,
як колишні громадяни Другої Речі Посполитої, скористалися своїм правом на
репатріацію та масово виїхали до Польщі. Кенаса стояла пусткою, а в 1972 р.
в результаті пожежі (цілком можливо, зумисного підпалу, – ред.) вона згоріла та
не була відновлена.
За радянських окупаційних часів караїми асимілювалися з місцевим
населенням. Останній луцький караїм С. Ішвовіч, як пише «Вікіпедії», помер на
початку 1990-х років, доживши до глибокої старості. До початку XXI ст. у м.
Луцьку не залишилося жодного караїма.
Невідомо, чи мешкають караїми в столи ці України, але
на київській вул. Ярославів Вал кенаса збереглася до наших днів.
Світлана КОМА.
На фото авторки: київська кенаса караїмів.

