На столичній вулиці Лаврській, неподалік Музею історії
Другої світової війни, в невеличному скверику розташований Меморіальний
комплекс пам’яті воїнів України, полеглих в Афганістані. Відкрили його давно,
але це не пояснення, чому й досі напис на постаменті – російськомовний… Добре,
що хоч меморіальна плита з іменами та прізвищами полеглих на тій давній і
несправедливій війні волинян – рідною мовою…
Вторгнення «обмеженого контингенту» радянських військ
в Афганістан тривало з 1979 до 1989 рр. та закінчилося безславною евакуацією
особового складу на територію ссср. Ідея комуністичних лідерів вже неіснуючої
країни «надати інтернаціоналньу допомогу» «братньому афганському народові в
будівництві соціалізму» завершилася не лише військовою поразкою окупаційних
військ, але й значними втратами солдатів та офіцерів. Загалом збройні сили
втратили вбитими 4 тис. 427 осіб, кгб ссср – 576, спецпризначенці мвд – 28 осіб
загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч
осіб. Медична допомога була надана 463 тис. військовослужбовців.
Волиняни на війні в Афганістані поплатилися життями за
одними даними 66 земляків, за іншими – 70…
Так чи інакше, про наших хлопців треба пам’ятати. Що й
зроблено в нашій області, де на Луцькому меморіалі Вічної слави споруджено
відповідний обеліск. Є аналогічні й у багатьох інших населених пунктах Волині.
А на рівні столиці спорудження комплексу почалося з
встановлення 3 грудня 1994 р. в скверику по вул. Лаврській пам’ятника воїнам України, загиблим у війні в
1979-1989 роках із ініціативи Української спілки ветеранів війни в Афганістані.
Автор скульптурної композиції, що складається з фігур 3 солдатів – Микола
Олійник.
Довкола монументу розміщені гранітні плити з
прізвищами полеглих військовослужбовців.
На початку центральної алеї – україномовний напис «Вічна
пам’ять мужнім синам України, які полягли в Афганістані».
А от напис на постаменті – досі російськомовний. Хто
придумав цей текст, зараз встановити важко. Але він вцілів і викликає щонайменше
здивування, адже чимало колишніх воїнів-афганців у складі російських окупаційних
військ вбивають українців на фронтах рашистсько-української війни…
«Каких друзей война мне подарила,
Да тех, кого потом назад взяла…
Меня убить хотела и убила,
Но что с того, что жизнь не забрала?…».
Можливо, столична влада в процесі дерусифікації знайде
час змінити і цей російськомовний напис?
Світлана КОМА.
На фото авторки: центральна скульптура київського Меморіального комплексу пам’яті воїнів
України, полеглих в Афганістан, із російськомовним написом.