Тільки в столиці України в храмі є зображення, яке майже
повністю ідентичне обличчю Ісуса Христа!
Патріарший Володимирський собор у м. Києві – неповторний.
А його внутрішнє оздоблення в темних кольорах – наче синонім нинішнього
суворого воєнного часу. Храм пережив дві світових війни, і, вочевидь, стане
свідком урочистих Богослужінь і щодо неминучої перемоги над рашистськими
безбожниками. Тому його слід відвідати кожному, хто перебуває в м. Києві.
Унікальним храм, збудований у 1882 році, роблять роботи Васнєцова, Нестерова,
Котарбінського, братів Свідомських. е тільки, так би мовити, «основні
художники», а є ще багато-багато інших, які співпрацювали з ними. Це і школа
Мурашка, і окремо Іван Їжакевич, і ціла велика спільнота товаришів,
які створили те диво – диво Володимирського собору.
«Володимирський собор – явище, яке не настільки
відоме, як той же собор Паризької Богоматері завдяки роману Віктора Гюго, чи в
Барселоні знаменитий собор Саграда Фамілія, який зробив Антоніо Гауді, чи Міланський
собор, але він для Києва означає те саме», – вважає мистецтвознавець Сергій
Марченко.
Цікаво, що один із художників, які аж до 1896 року
розписували собор, був Вільгельм Котарбінський, який помер у 1921 році і
похований на Байковому кладовищі м. Києва.
Він створив для храму такі твори як «Суд Пілата»,
зроблений разом із Павлом Свєдомським, і «Розп’яття Ісуса Христа», або «Хресна
кара». Плащаниця (лляне полотно, на якому зберігся відбиток, – ред.) була
ідентифікована через фотографічні опрацювання у 1898 році, а собор був
освячений у 1896 році. Коли вчені порівняли зображення Ісуса Христа з плащаниці
і з робіт Вільгельма Котарбінського з настінного живопису Володимирського
собору, вони отримали анатомічне обличчя Ісуса Христа. Обличчя Ісуса Христа у роботах
київського митця і на плащаниці фактично ідентичні.
«Як людина, яка не знала про результати фотографічних
ідентифікацій, могла так фактично стовідсотково зобразити обличчя Ісуса Христа?»,
– дивується Сергій Марченко.
Ще одна можлива сенсація: цілком імовірно, що в роду
Котарбінських був і суттєвий волинський слід.
Ось що в розмові з журналістами «Радіо Свобода»
розповів історик Володимир Мнішенко:
«Все життя Вільгельма Котарбінського загадкове. Навіть
його поява в Римі. От уявіть собі, молодий хлопець, який всупереч своєму татові
(Олександрові Котарбінському, – ред.), який керував маєтком Радзивіллів і
погано ставився до художників та музикантів, їде на скромні кошти Варшавського
товариства художників у Рим».
Рід Радзивіллів був великим і володів багатьма маєтками.
Але цілком може бути, що саме Олександр Котарбінський і був одним із
управителів Замку Радзивіллів в смт Олика Луцького району!
Ось така вона, цікава та загадкова Володимирського
собору, який після оголошення канонічної помісної Православної Церкви України
залишився головною резиденцією предстоятеля колишньої УПЦ Київського
патріархату Філарета.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото автора: одна з ікон Володимирського собору.