Забутий Дмитро Донцов: керівник першої української
інформагенції, соратник В’ячеслава Липинського…
При всій повазі до основоположників українського
націоналізму, який комуністи називали «буржуазним», саме Дмитро Донцов посіяв
зерна самоусвідомлення українців нацією, яка може бути не тільки пригнобленою,
але й вільною та самодостатньою. Чому на Волині так мало знають про Дмитра Донцова
і з якої причини його фактично ніяк не вшановано?
Ще в 1914 році уродженець м. Мелітополь нині
Запорізької області (місто тимчасово окуповане російськими окупантами, – ред.) став
одним із основоположників організації «Спілка визволення України», чи не
першої, яка почала боротися за незалежність від існуючих на той час Російської
та Австро-угорської імперій, а не автономію.
На початку 1918 року із отриманою
у Відні вищою юридичною освітою і з досвідом критичного аналізу на той час
модних революційних подій, Дмитро Донцов повернувся до Києва, де працював у
гетьманських урядових структурах, 24 травня того ж року наказом гетьмана Павла
Скоропадського став директором Української телеграфічної агенції (УТА)
при уряді гетьмана Павла Скоропадського (Бюро преси при Міністерстві внутрішніх
справ). Разом із В’ячеславом Липинським Дмитро Донцов у той період входив
до керівного складу Партії хліборобів-демократів.
Упродовж 1919-1921 років Дмитро Донцов шеф
Українського пресового бюро при посольстві УНР у м. Берні (Швейцарія). З 1922
року – знову у м. Львові, на той час, як і вся Західна Україна, окупований
поляками, де редагував журнали «Літературно-науковий вісник», «Заграва», «Вістник».
друкувався у німецькій, швейцарській та польській періодиці.
У 1926 році написав свою провідну роботу «Націоналізм»,
де є дуже важливі думки щодо самоідентифікації українців як нації:
«Живуть і панують лише раси, які не знають сумнівів,
які не задумуються над правом на власне існування і на існування коштом слабших
та нездар; раси, які покладаються не на обставини, а на свою незбориму силу,
для яких їх зростання й їхня ідея є догмою абсолютною; не релятивною, що шукає
санкції, вартістю.. «Бо не відомо, чи на початку світу можна назвати однісіньку культуру, установу
чи релігійну науку, якій би вдалось утримати, стаючи на засади, вартість яких
вважалася радше релятивною». Сильні народи – це ті, в чиїх школах «вливають
залізо» в душу дітей, а не розслабляючі доктрини «загальної справедливості».
І що ж? Торік був
ла ювілейна дата з дня смерті Дмитра Донцова, але ніхто про нього і не загадав.
У той числі і на Волині, де вшановано монументами і
назвами вулиць такий діячів Українського відродження як Михайло Грушевський,
Володимир Винниченко, Євген Коновалець, Степан Бандера і навіть В’ячеслав
Липинський, але аж ніяк не такі особистості, як Дмитро Донцов, Симон Петлюра чи
Андрій Мельник.
Помер Дмитро Донцов 30 березня 1973 року в канадському
м. Монреаль.
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву: Дмитро Донцов.