На Волині нема видання (щоправда, колись їх кількість була значно більшою), журналісти якого не спілкувалися б із народним депутатом України Іриною Констанкевич. Ірина Мирославівна завжди відкрита та комунікабельна і завжди охоча поділитися своїми баченнями розвитку нашого суспільства, роздумами про подальший шлях України до міжнародних інституцій як Європи, так і світу. «Волинська газета» неодноразово надавала свої сторінки воістину народній парламентарці для того, аби поінформувати своїх читачів з багатьох питань життєдіяльності області та країни.
Свого часу Ірина Констанкевич працювала у Східноєвропейському (нині Волинському) національному університеті імені Лесі Українки. З 2006 до 2013 року вона проректор із навчально-виховної роботи, з 2003 до 2016 року – завідувачка кафедри української літератури, з 1991 до 2016 року – доцентка, старша викладачка та викладачка кафедри української літератури. З 1987 до 1991 року викладала українську мову та літературу на підготовчому відділенні університету.
Сама ж закінчила на той час Київський державний уніерситет імені Тараса Шевченка (нині КНУ) за спеціальністю «Філологія, викладач української мови та літератури». Доктор філологічних наук.
Неодноразово обиралася депутатом Луцької міської та Волинської обласної рад.
Ірина Мирославівна і цього разу з бажанням відгукнулася на пропозицію «Волинської газети» розповісти про свою депутатську діяльність, у тому числі й міжнародного характеру. Адже вона заступник члена Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, у засіданні якої нещодавно взяла участь.
– Ірино Мирославівно, як відомо, у Страсбурзі (Франція) відбулася осіння сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), в роботі якої взяли участь і Ви. Читачам «Волинської газети» цікаво дізнатися про ті питання, які там обговорювалися і які конкретно рішення прийняті? Делегації від яких країн взяли участь у цьому надзвичайно поважному європейському форумі і яку позицію вони займали відносно російської війни та російського геноциду щодо України?
– Робота у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) є однією з ключових складових міжнародної підтримки України. Саме тут, на рівні європейських інституцій, визначається загальноєвропейська політика щодо ситуації в Україні, зокрема у відповідь на російську агресію.
Європейські інституції сьогодні виступають не лише політичними партнерами України, а й демонструють солідарність у наданні військової, економічної та гуманітарної допомоги.
В осінній сесії ПАРЄ взяли участь делегації всіх 46 країн-членів Ради Європи.
Важливою частиною нашої діяльності у ПАРЄ є просування українських інтересів та наголошення на необхідності справедливого покарання агресора.
В Страсбурзі ми активно обговорювали питання, що стосуються геноциду українського народу, який чинить росія. Завдяки рішучій підтримці європейських колег нам вдалося розпочати міжнародну дискусію, яка матиме значний вплив на формування подальших санкційних пакетів та ізоляцію рф на міжнародній арені.
На рівні ПАРЄ Україні вдалося порушити низку критично важливих для нашої держави питань. Ключовими, що обговорювалися на останній сесії, були порушення прав українських полонених, захист українських дітей та посилення тиску на рф. Ми активно працювали над тим, щоб забезпечити підтримку серед європейських депутатів та урядів.
Як результат, Асамблея ухвалила першу резолюцію, яка стосується українських полонених, та закликала Раду Європи докласти всіх зусиль для якнайшвидшого звільнення українських полонених.
Європейські парламентарі одноголосно прийняли резолюцію “Вшанування 90-х роковин Голодомору – Україна знову стоїть перед загрозою геноциду”.
Представники різних парламентів говорили про повномасштабну війну як продовження геноциду українського народу.
Прийняли резолюцію, яка закликає до санкцій проти російських пропагандистів та ЗМІ, а також рекомендує визнати російську православну церкву інструментом пропаганди.
Також у стінах ПАРЄ українська делегація провела надважливу дискусію на тему «Катування та смерті українських військовополонених та незаконно утримуваних цивільних осіб у полоні рф».
Визнання злочинів росії відкриває шлях до подальших правових рішень, спрямованих на притягнення до відповідальності.
Також зазначу, що українська делегація разом із європейськими партнерами працює над тим, щоб санкції були більш жорсткими та ефективними, зокрема щодо енергетичних ресурсів, банківської системи та ключових сфер російської економіки. Санкції – це один із найдієвіших інструментів для послаблення військових можливостей агресора.
– Хто, крім Вас, увійшов до складу Української парламентської делегації, яку очолила народна депутатка Марія Мезенцева-Федоренко?
– До складу Української парламентської делегації на Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) увійшли представники різних фракцій та комітетів Верховної Ради, що дозволило забезпечити багатогранне представлення інтересів України. Делегацію очолила народна депутатка Марія Мезенцева-Федоренко, а серед інших членів були депутати, які активно працюють у сферах міжнародної політики, національної безпеки та прав людини.
– Цікаво, як європейці сприймають мирний план Президента України Володимира Зеленського щодо досягнення перемоги над російськими окупантами? Чи збігається позиція парламентарів з цього приводу з позицією нашої держави?
– Наші європейські партнери загалом підтримують ініціативи щодо завершення війни, але підкреслюють важливість дотримання принципів міжнародного права.
Під час дискусій ми наголосили на необхідності повного виведення російських військ з території України та повернення усіх захоплених територій як головних умов для досягнення миру.
– Від ректорату Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолія Васильовича Цьося журналістам газети неодноразово довелося чути позитивні відгуки про Вашу діяльність як Голови Наглядової ради цього вишу. Розкажіть, будь ласка, про діяльність на цьому поприщі.
– Як Голова Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки, активно підтримувала ряд проєктів, спрямованих на розвиток університету та покращення навчального процесу. Особлива увага приділяється новим освітнім програмам, включно з програмами для медичного факультету, що допомагають підвищити якість і доступність освіти. Також пріоритетом є проєкти, спрямовані на соціальну реабілітацію ветеранів та підтримку наукових досліджень. Також – розвиток наукових досліджень та міжнародна співпраця університету.
– Ірино Мирославівно, ми вдячні Вам за увагу до нашого видання, яке завжди відкрите до співробітництва з депутатами усіх рівнів, з усіма державними та приватними структурами. Два роки тому «Волинська газета» широко поінформувала своїх передплатників про вашу депутатську діяльність. Зрозуміло, що війна завадила зробити це минулого року. Але ж інтерес читачів не знизився. Будемо раді повідомити їм про ті добрі справи, які Вам вдалося вирішити і минулоріч, і цьогоріч.
– Оскільки протягом майже трьох років наша країна перебуває у стані війни, виникло безліч нових нагальних проблем.
Одним з пріоритетних напрямків роботи стало питання підтримки ветеранів.
Основні напрямки, над якими ми працюємо:
Якісна реабілітація військовослужбовців.
Соціальна адаптація до цивільного життя.
Допомога у працевлаштуванні та організація різних освітніх проєктів для ветеранів.
Окрім роботи з ветеранами, ми систематично отримуємо численні звернення від громадян.
Разом із місцевою владою та громадськістю шукаємо шляхи вирішення кожного з них. Особливо часто надходять звернення щодо зниклих безвісти та полонених військових.
Це питання є надзвичайно болючим і актуальним для багатьох родин, які втратили зв’язок з близькими під час бойових дій. Тому ми працюємо над забезпеченням правової та соціальної підтримки родинам таких військовослужбовців.
Це питання потребує особливої уваги та швидкого реагування.
Також, спільно з народним депутатом Тарасом Батенком, на Волині відбувся форум «Шлях додому». Це ініціатива, спрямована на підтримку ветеранів, що повертаються з війни, а також на допомогу родинам загиблих і зниклих безвісти.
Основною метою цього проєкту є сприяння адаптації військових до мирного життя, надання фізичної, психологічної та соціальної підтримки, а також допомога у працевлаштуванні та професійній реабілітації.
Проєкт набрав особливої популярності на Волині:
Проводяться різноманітні заходи, включаючи форуми, тренінги та консультації для ветеранів і їхніх родин, що стосуються підтримки у відкритті власного бізнесу, пошуку роботи та перекваліфікації.
Як координаторка програми на Волині, – зазначає Ірина Мирославівна, – я брала участь у розвитку цього проєкту, створюючи платформи для обміну досвідом між ветеранами.
Цей проєкт є надзвичайно важливим для регіону, оскільки він не лише вирішує проблеми соціальної адаптації ветеранів, але й дає можливість побудувати нове життя для тих, хто повертається з фронту, а також для родин, які переживають втрату близьких.
Разом із цим, я є співавторкою багатьох законопроєктів, спрямованих на допомогу ветеранам і їхнім родинам.
Також намагаємось бути в курсі ситуації на передовій: виїжджаємо на напрямки, де ведуться бойові дії, щоб з’ясувати конкретні потреби військових і працювати над їх вирішенням.
Регулярно відвідуємо військові госпіталі та інші установи, де надається допомога. Попри складні умови, продовжую працювати над розвитком освіти та культури. Зокрема, зусилля спрямовані на покращення роботи бібліотек та центрів культури, а також на підтримку місцевих ініціатив.
– Не секрет, що в Україні поступово зникає мережа газет як місцевого, так і українського рівня. Синдром досить небезпечний. Саме друковані медіа користувалися найбільшим попитом у сільських жителів. Тепер їх відлучають від інформаційних першоджерел. Враження таке, що друкована україномовна періодика владі не потрібна. У них є «Єдиний марафон». Ви, Ірино Мирославівно, як Перший заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань національної та культурної памʼяті Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, могли б порушити це питання на найвищому державному рівні і тим самим забезпечити подальший розвиток демократії в Україні.
– На жаль, в Україні дійсно спостерігається тенденція до зникнення традиційних друкованих видань, особливо на регіональному рівні. Причини цього процесу є багатогранними, і серед них не останню роль відіграє зростання популярності цифрових платформ, економічні труднощі, а також конкуренція з боку соціальних мереж.
Проте зникнення друкованих видань, особливо в сільських регіонах, створює значні проблеми для доступу до інформації. Наразі держава не фінансує друковані видання через процес роздержавлення, відповідно до вимог міжнародних партнерів. Це призводить до того, що місцеві медіа опиняються у складних умовах, що потребує нових підходів до їх підтримки.
– Дякую за цікаву і змістовну розмову.
Володимир ПРИХОДЬКО.
На фото з відкритих джерел: народний депутат України від Маневицького виборчого округу №23, член групи «За майбутнє» Ірина Констанкевич під час виконання повноважень.