Гра нашої збірної з командою Боснії і Герцеговини навіяла спогади про
представників цієї країни у головній команді Волині.
Браніслава Круніча пам’ятають на Волині. Він приєднався до команди Віталія Кварцяного у 2004-му, за рік до того погравши у
кваліфікації ЛЧ за боснійський «Леотар» і вже
маючи дебют за збірну Боснії і Герцеговини.
В дебютному сезоні
в УПЛ забив п’ять голів і ще чотири в чотирьох матчах Кубка. Після чого вже за
рік його продали в російську «Томь» за
235 тисяч євро. Ще за два роки ФК «Москва»
купила його за 1 мільйон. Наразі Крунічу 45, зовні він – ніби брат-близнюк легенди
Реала Мічела Сальгадо. А ще він –
головний тренер команди «Желєзнічар БЛ», в якій завершував ігрову кар’єру ще як граючий тренер.
«Я дуже добре почував себе в Україні і в Луцьку зокрема. У мене
прекрасні спогади про цей період. Мене впізнавали на вулиці, люди завжди
підтримували і запитували, чим можуть допомогти. Так само в таксі або в
магазині.
Щодо прощального матчу з «Шахтарем», то я вже знав, що їду в Томськ – ми погодили всі деталі
трансферу. Але я хотів вийти на поле. Ми домовилися з Кварцяним, що вийду проти
«Шахтаря». Ми програли 0:1, а я сильно хотів забити, мав кілька
можливостей. Пам’ятаю оплески на свою адресу, мені було дуже приємно», – розповів Круніч в
інтерв’ю сайту dynamomania.com.
Нині намагається вивести «Желєзнічар БЛ» в еліту боснійського футболу.
Просто таки разом з ним і з того ж «Леотара» до «Волині»
переходив Здравко Шараба. За два роки у
Луцьку відіграв лише 15 матчів, повернувся на батьківщину, де став гравцем «Сараєва», з яким пограв у кваліфікації ЛЧ і дебютував
за збірну.
Значно пізніше, у 2010-му Кварцяний
запросив ще одного їхнього співвітчизника – Сашу Стевича. Він з-поміж цього тріо провів у складі «Волині» найбільше матчів – 40. В принципі, можна
вважати, що після того професійну кар’єру Стевич
і завершив у віці 32 років.
Василь КУЗЬМЕНКО.
Фото з доступних джерел.