Французькі
судові виконавці вилучили з паризького сховища понад 100 робіт
художників-авангардистів. Серед них і картини Казимира Малевича. Вони
підозрюють, що твори були вкрадені у приватного колекціонера.
Юридична
фірма з Франкфурта-на-Майні Dentons стверджує, що ці твори належать її клієнту
– бізнесмену та інвестору палестинського походження Усману Хатібу, пише
видання The Art Newspaper.
Колекцію оцінюють
у понад 100 мільйонів євро (108 мільйонів доларів). Усман Хатіб стверджує, що її
викрали у грудні 2019 року з орендованого ним сховища у Вісбадені (Німеччина).
Серед
вилучених творів – роботи російських художників Василя Кандинського та Наталії
Гончарової, а також українського художника Казимира Малевича.
Втім, видання називає нашого митця також російським авангардистом.
Насправді
Казимир Малевич народився 11 лютого 18979 р. у м. Києві. Пік його
творчості також припав на київський період 1927-1930 рр. Він збирався переїхати
до Європи, всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не
селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року.
Цей архів Казимира Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає
дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К. Малевича
А. С. Шацких, художник лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу».
Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка
років. Широковідома його записка – «У разі смерті моєї або безвихідного
тюремного ув’язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає
знати, що Казимир Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в
сталінському ссср.
«Казимир
Малевич планував переїхати до м. Києва, але коли він повернувся до м.
Лєнінграда, де жила його родина, його несподівано заарештували. Восени 1930 р.
його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російській
мистецтвознавиці Ірині Вакар вдалося отримати доступ до кримінальної
справи художника і виявити, що Казимир Малевич називав себе поляком та
українцем. У в’язниці він пробув три місяці. Помер художник у все тому ж
м. Лєнінграді, був похований під Москвою. В час Другої світової війни місце
поховання було втрачене. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою
активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам’ятний знак Казимиру
Малевичу був встановлений поблизу орієнтовно за два кілометри від реального
погребіння», – пише «Вікіпедія».
«Українська
правда. Життя» пише:
«Це не перша знахідка творів з викраденої колекції Усмана Хатіба. Минулого року судові виконавці вилучили зі сховища
у Франкфурті-на-Майні картини, які колекціонер також називав своїми.
Загалом Хатіб стверджує, що
втратив близько 900 творів мистецтва по всьому світу. За словами його сина Кастро
Бен Леон Лоуренс Джейюсі, який займається пошуками зниклої колекції, деякі
роботи у минулому році були продані на аукціонах в Ізраїлі, Франції та Монако.
У 2015 році Хатіб придбав 871
роботу в ізраїльського арт-дилера Іцхака Заруга, який керував галереєю у м.
Вісбадені. Втім, після угоди місцева прокуратура конфіскувала роботи, бо
вважала їх підробками. У 2019 році влада повернула Іцхаку Заругу
колекцію, яка також включала частину картин, які придбав Усман Хатіб. А через якийсь
час твори мистецтва пропали зі сховища Усмана Хатіба у Вісбадені.
Син Усмана Хатіба стверджує, що знає крадія і намагався домовитися
про повернення колекції, але безрезультатно. Більше того, роботи почали
з’являтися на аукціонах. Тож родина звернулася до суду.
«Ми будемо переслідувати зловмисників по всьому
світу. Ми продовжимо повертати нашу власність», – сказав Кастро Бен Леон Лоуренс Джейюсі.
Ось
така вона доля Казимира Малевича та його творів…
Сергій
ШРАМЧУК.
На
фото з архіву: автопортрет Казимира Малевича, 1910 р.