Щоб на власні очі хоча б ненадовго побачити правду війни, їм довелося побувати в епіцентрі бойових дій на Донбасі. Журналісти «Суспільного вирушили в героїчне м. Часів Яр Бахмутського району Донецької області. Саме на цьому напрямку упродовж 2 років повномасштабної війни воювало чимало волинян…
У
підвалі командно-спостережного пункту (КСП) 24 Окремої механізованої бригади
імені Короля Данила Сухопутних військ ЗСУ в Часовому Яру репортери побачили
багато чого. Для цивільних людей цікавого і часом незрозумілого, для
військовослужбовців – цілком буденного…
Ворог
лізе в наступ, не рахуючись із втратами. Це основний висновок. Українці його
методично знищують.
Але
кілька епізодів особливо вразили журналістів. Їх розповіли у підвалі командно-спостережного пункту (КСП) 24
окремої механізованої бригади імені Короля Данила в Часовому Яру.
Ситуація
біля с. Богданівка, неподалік міста:
«В
Богданівці за останні тижні не змінилося нічого. «Касети», танки, вертольоти,
літаки. Все стріляє, горить, а ми тримаємо оборону. Бачили як заєць на
полюванні по лісу бігає? От і ми як ті зайчики бігаємо по лісу. Найскладніше –
зайти та вийти з позицій на «нулі». А на позиціях вже можна сидіти. Там багато
снайперів працює, але снайпер не вбиває. Як він працює? Висить п*дарський дрон,
побачив купку людей, прибігає снайпер і стріляє туди. Ранить в ногу чи в плече.
Потім наші прибігають витягнути пораненого і тоді починаються або скиди, або
снайпер знову працює по скупченню».
На
підступах до м. Часів Яр:
«Окупанти
зосередили на цьому напрямку великі сили десантників, Є окремі групи, які
виконують чорну роботу. Їх називають «пʼятисоті» (тобто, ті, хто зник безвісти, – ред.). Уявляєте, як це – йти в бій
без автомата? Вони заходять на позиції й починають копати. Найдивніше, що я
бачив в моніторі – дорогу трупів. Працює наша артилерія, а вони йдуть по
трупах. Люди без рук, без ніг, наступають на тіла і сунуться далі. В них немає
вибору – або вперед, або застрелять. Раніше вони практикували таке в Бахмуті,
зараз по всій лінії фронту».
Так
чи інакше, мі. Часів Яр потрібно втримати, адже за його спиною – м.
Костянтинівка, Дружківка, Покровськ і Слов’янськ…
Остап
КАЛИНА.
На
фото «Суспільного»: на околиці м. Часів Яр.